вівторок, 3 листопада 2020 р.

РОСІЙСЬКИЙ МОВНИЙ ІМПЕРІАЛІЗМ У ВИСЛОВЛЮВАННЯХ ЧИНОВНИЦЬКОЇ ВЕРХІВКИ В БІЛОРУСІ


РОСІЙСЬКИЙ МОВНИЙ ІМПЕРІАЛІЗМ

У ВИСЛОВЛЮВАННЯХ ЧИНОВНИЦЬКОЇ ВЕРХІВКИ В БІЛОРУСІ


Товстик Тетяна

Канаплянікав Дмитро


Російський колоніалізм проводиться в Білорусі в усіх сферах. Ця політика проводиться і через закони Союзної держави: Стаття 60 1. Закони та декрети призначені для загального застосування, є обов'язковими у всіх частих і після їх офіційного опублікування підлягають прямому застосування на території кожної держави-учасниці.


Але для нас тут важливо довести російський мовні колоніалізм, який базується на псевдотеоріях євразійства, російського свиту і комунізму. “Самі білоруси при цьому можуть розглядатися або як частина «триєдиного російського народу», або як один з трьох «братніх східнослов'янських народів». (Шимов, Всеволод. Белорусская идентичность и общерусская идея. https://zapadrus.su/zaprus/istbl/1515-belorusskaya-я identichnost-i-obshcherusskaya-ideya.html).


Під "загальноросійської цивілізацією" теоретики еврозійства розуміють “цивілізацію Русі-Росії, яка географічно об'єднує сучасні Росію, Білорусь, Україну (без її західних областей) і частково — Казахстан”. (Соколов, Николай. К расцвету общерусской цивилизации (об идеологии Союзного государства России и Беларуси( https://www.litres.ru/nikolay-sokolov-3/k-rascvetu-obscherusskoy-civilizacii-ob-ideologii-souznogo-gosudarstva-rossii-i-belarusi/) .


Основними концепціями російських євразійських теоретиків є «русская цивилизация», «русский мир», а білоруських «обшерусская цивилизация», «общерусское древо» та інше “общерусское” .

Добра збірка матеріалів та аналіз ідеологічного концепта «Російський світ» (геополітика) як частки імперської доктрині зроблени в статті “Російський світ (геополітика)” в Вікіпедія. Так бачно, що надзвичайна активність пропаганди російського імперіалізму за кордонами Російської федерації розпочалася з 2000-х років:У «Журналіст України» N3 за 2011 рік аналізує низку російськомовних видань в Україні і вказує на те, що все активніше реєструються нові органи друку, які «не лише за мовою — за суттю своєю антиукраїнські, які одноголосно твердять, що немає української культури, а є лише „рос. общерусская“. Ці видання прагнуть „виробити в українців особливу форму російської імперської свідомості“».

В цей статті виявлені ідеологічні кліше у російськомовній гібридно-месіанській стратегії агресії: «Руській мір» із того ж символічного ряду, що й «георгіївська стрічка», «Севастополь — місто російської слави», «Крим — наш!», «Новоросія», «народне ополчення ДНР» (котре рятує від фашистів) тощо. Ця історія отримала розвиток вже під час війни на Сході України, коли свої сакралізовані штампи Росія перетворила на символи розпалювання ворожнечі між жителями Донбасу та решти України: «Правий сектор» і бандерівці проти патріотів-українофілів та «9 Травня» стало невід'ємним елементом цього символічного ряду саме в період війни на Донбасі, коли гасло «Деды воевали!» надихає багатьох ідейних російських підданих їхати вбивати міфічних «жидобандерівців», які нібито «безперервно бомблять мирних мешканців». (https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%81%D0%B2%D1%96%D1%82_(%D0%B3%D0%B5%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B8%D0%BA%D0%B0)




Колоніалізм в висловлюваннях верхівки державної колоніальної адміністрації в Білорусі:


Цитата взята зі статті міністра культури Білоруси Юрія Бондаря:Прогрессивное значение вхождения Беларуси в состав Российской империи заключается в том, что, находясь в лоне своей родной общерусской цивилизации, белорусский народ избежал грозящей денационализации и тем самым сохранил предпосылки для последующего национального и государственного возрождения.

Поэтому принцип союзности является атрибутивным признаком всей структуры идеологических ценностей нашего народа. Вот почему образование белорусско-российского Союзного государства отвечает духу идеологии белорусского государства.

Нынешние попытки так называемых евроинтеграторов навязать нашему Отечеству западные ценности, уже дискредитировавших себя на Белой Руси в XVI-XVIII веках, кроме недоумения и тревоги ничего вызвать не могут. Подобные ценности ведут к смене пространственно-временных и духовно-нравственных ориентиров нашего народа, к отрыву Беларуси от своей общерусской цивилизационной природы. Только идя исторически апробированной общерусской цивилизационной дорогой, дорогой союзной государственности, может плодотворно развиваться белорусская национальность и белорусская государственность. ондарь, Юрий Идеология и государство https://cyberleninka.ru/article/n/ideologiya-i-gosudarstvo).


Поставлені питання:

  • Які значення мають словосполученняобщерусская цивилизация, общерусская цивилизационная природа, общерусская цивилизационная дорога” в досліджуваному тексті?

    Терміниобщерусская цивилизация, общерусская цивилизационная природа, общерусская цивилизационная дорога” вживаються в псевдонаукових теоріях євразійства або російської свиту.

    Поняття вжиті не в прямому їх значенні, вони в даному уривку є синонімами “образования белорусско-российского Союзного государства ”. Тут ми спостерігаємо підміну понять.

    За своїми причин автор вважає за необхідне в текст слова национальний и государственний”, при цьому, як ми знаємо, євразійство заперечує націю і національну державу. Нація і держава в цій концепції мають негативне значення, як терміни європейської культури і науки. Єдиним поясненням, чому автор вводить в текст слова национальний и государственний” пояснюється необхідністю вдавати, що Білорусь все ще залишається національною державою.

    Адже якщо це не так, то існування Лукашенко як президента стає абсурдним.

    Чергова нісенітниця: як “находясь в лоне общерусской цивилизации” можна уникнути денационализации”?

  • Яким є об’єктивний зміст досліджуваного словосполученнів “так называемых евроинтеграторов”, навязать западные ценности”?

    Словосполученням “так называемых евроинтеграторов”, навязать западные ценности” приділяється негативний характер, принижена честь, гідностьевроинтеграторов”.

  • Чи містяться у тексті висловлювання, виражені у формі закликів до певних дій (вказати, яких саме)? Якщо так, то чи є ці заклики публічними (або який характер та форму мають ці заклики)?

    В аналізованому уривку чути заклик йти «исторически апробированной общерусской цивилизационной дорогой, дорогой союзной государственности.»

  • Чи є висловлювання фактичним твердженням або оціночним судженням?

    Дається оцінка західним цінностям. Вони викликають у автора
    почуття
    “недоумения и тревоги”


А ось в цьому уривку вороги автора названі поіменно: Суверенитет” размывается и ограничивается наднациональными институтами, ТНК, политико-идеологическими препонами, а также претендующими на господство в мире США и Европейским союзом”.

Але якщо за логікою автора суверенітет розмивається “наднациональными институтами”, то суверенітет Білорусі повинен розмиватися “наднациональными институтами” СНД і Союзною державою. Але однобокість доводів автора не дозволяє йому це стверджувати. рий Бондарь. Евразийская модель и правовое государство http://sr.fondedin.ru/new/fullnews_arch_to.php?subaction=showfull&id=1464776623&archive=1467324926&start_from=&ucat=14& ).

Лариса Mасенко писала, що як “говорити про Європейську співдружність, то об'єднання європейських держав не означає, що вони об'єднуються мовно. Аналіз мовної ситуації країн Європейської співдружності показав, що в 25-ти державах власна національна мова є державною або офіційною, у 3-х - дві і більше мов, у тому числі в Бельгії і Люксембурзі – мови автохтонів, а в Ірландії – ірландська та мова метрополії. Кожна краіна, вступаючи до Європейського Союзу, зберігає за собою власну державну мову. Тому кількість державних (офіційних) мов ЄС подвоїлась з 11 до 23.” Це означає, що громадяни ЄС можуть користуватися своєю національною мовою, маючи справу з установами Співдружності, демонструючи свою етнонаціональну розмаїтість, а не прагнення до творення «європейської одномовності». ариса Mасенко. Нариси з соціолінгвістики С. 134-135).

Ще один білоруський міністр, який обіймає посаду міністра освіти, Ігор Карпенко, лідер комуністичний партії Білорусі, яка заборонена в Україні, висловлюється відповідно зі своїм поглядами:

Удивляет упорное нежелание европейских официальных институтов – ОБСЕ, ПАСЕ и других, западных политиков, журналистов видеть все

проделки украинских неофашистских группировок на фоне пафосного осуждения германского нацизма в годы Второй мировой войны, а также стремление все беды и вину за все то, что происходит в Украине, переложить с западных стран, поддержавших антиконституционный переворот, на Россию» (http://kpu.life/uk/81806/glava_kpb_ygor_karpenko_v_ukrayne__totalytaryzm_so_vsemy_prysuschymy_emu_pryznakamy_y_harakterystykamy );

В Украине – тоталитаризм со всеми присущими ему признаками и характеристиками”.

Проти призначення нового міністра освіти згуртовано виступила вся білоруський опозиція. Партія БНФ направила заяву у Верховний Суд і Раду міністрів Білорусі: «Ми маємо серйозні сумніви з приводу того, що діяльність цього міністра, згідно з його публічними заявами повністю відданого марксистсько-ленінської ідеології, буде виконувати положення статті 4 Конституції Республіки Білорусь».

«Моладзь БНФ» на адресу комуністів висловилася ще різкіше, ніж їхні старші колеги: «На адказную пасаду прызначаны чалавек, які ня ўтойвае сваіх беларусафобскіх поглядаў, дзейсна падтрымлівае аднаўленьне савецкай імпэрыі, а таксама зьяўляецца кіраўніком адыёзнай арганізацыі КПБ, якая ставіць за мэту ліквідацыю дзяржаўнага сувэрэнітэту Рэспублікі Беларусь».

Голова ОГП Анатолій Лебедько написав в соцмережі, що новий міністр освіти - це різдвяний подарунок вчителям і викладачам від Лукашенка: «Можна привітати вчительську спільноту з новою мітлою міністерства. Глава компартії тов. Карпенко ідеально підходить для приготування правильних підручників, для покладання квітів до пам'ятників Іллічу, для заповнення суботи барабанним дробом. Мій прогноз - Міносвіти з новим міністром почне накачування ідеологічної мускулатури ».

Найбільш категорично виступив політолог Олександр Класковський, який побачив в призначенні Ігоря Карпенко руку Москви і одночасно «проросійський» сигнал Кремлю.

http://www.comparty.by/news/dorogu-osilit-vedushchiy.

Основи державної позиції з питання про національну ідею білоруського народу виклав О. Г. Лукашенка в доповіді на постійно діючому семінарі керівних працівників республіканських і місцевих державних органів 27 березня 2003 р .:”По сути, в восточнославянском (а если учесть проживание на наших просторах и других народов), в восточноевропейском мире мы остались единственной страной, открыто проповедующей верность нашим традиционным цивилизационным ценностям.” (https://www.litmir.me/br/?b=60368&p=98). Так звучить зі слів Лукашенка євразійська доктрина.

Олександр Лукашенко називає своїм народом якийсь советский народ, в том числе белорусский”, що говорить про невизначеність і незначність для білоруського диктатора понять етносу та понять громадянства: “Одно из достоинств нашего народа, советского народа, в том числе белорусского, — то, что мы спасли цивилизацию от уничтожения”.

Висновки з висловлювань чиновників від культури і освіти Білорусі і диктатора А. Лукашенко про державну політику Білорусі:

В їх роботах «в якості головного критерію приналежності до білоруського нації все ж виступає не етнічне походження і громадянська приналежність, а ототожнення зі специфічним комплексом цінностей. З іншого боку, з білоруського народу виключається частина етнічних білорусів, які мають інші політичні погляди» [Ластоўскі А. Русацэнтрызм як ідэалагічны праект беларускай ідэнтычнасці. Палітычная сфера. 2010. № 14. С. 58–79.]

При такому підході, який заперечує націю і національну державу, потрапляє в небезпеку і національна мова, в нашому випадку білоруська, так як мова уявної Євразії” — російська.

«Палітычная сістэма, створаная Аляксандрам Лукашэнкам, закасцянела, і ўсё больш накіраваная на ўласнае выжыванне. У інтарэсах суверэннай Беларусі не кансервацыя гэтай сістэмы, а як мага хутчэйшая змена ўлады і стварэнне плюралістычнай палітычнай сістэмы. Толькі гэта можа даць Беларусі новы імпульс для развіцця, які ўмацуе дзяржаву і зробіць яе больш эфектыўнай у адстойванні сваіх інтарэсаў перад імперскім аскалам Расіі. Захад мае шанец дапамагчы беларускаму грамадству ў дасягненні гэтай мэты толькі ў тым выпадку, калі ён будзе навязваць уласны каляндар і палітычны парадак дня Лукашэнку, а не будзе падладжвацца пад яго чаканні», — падсумоўвае былы пасол Польшчы ў Беларусі Лешак Шарэпка. (https://nn.by/?c=ar&i=245767)

Наступний запропонований для аналізу текст також належить О. Лукашенко. Він являє собою яскравий приклад глузування над своєю рідною білоруською мовою заради колоніальних цілей Росії:

Опять какие‑то жалобы, уже от нашего населения — не говорю уже о россиянах, что где‑то вывески оперативно меняются, еще что‑то. Слушайте, до глупостей доходит. Еду по дороге, трасса, как ее называют, президентская. Вывесили табло: «Выконвай хуткасны рэжым». Мне как белорусу понятно, что хотел сказать автор. Едет русский человек или русскоязычный белорус, который лучше знает русский язык. «Выконвай хуткасны», понял только, что «рэжым». Неужели опять диктатура ­Лукашенко? Вот он тут ездит и «рэжым» написано. Что вы хотели этим показать? 50 процентов населения (с запасом говорю) поймут, что требует дорожник или гаишник, но остальные же не поймут. Да и потом: неправильно перевели, с ошибками. Пришлось вернуть название нормальное”. (https://www.sb.by/articles/tri-stolpa-uverennogo-kursa-nashey-strany-blagopoluchie-naroda-mirolyubivaya-vneshnyaya-politika-nats.html?fbclid=IwAR3oMBuTMWn3zeS34d5Yi_aA15iFdrMbARJyPhq9NomJtsAvHRN7JVmfHz0 )

Були поставлені питання:

  • Чи є висловлювання фактичним твердженням або оціночним судженням?

Так. Просимо звернути увагу на образливі для білоруської мови слова: нормальна назва, дурна білоруська мова, вивіска для росіян.

  • Чи містяться у тексті висловлювання, виражені у формі закликів до певних дій (вказати, яких саме)? Якщо так, то чи є ці заклики публічними (або який характер та форму мають ці заклики)?


    У тексті містяться висловлювання, виражені у формі закликів до змінення вивісок на дорогах, написаних білоруською мовою на їх російськомовні аналоги. Заклик е публічним. Він був виголошений Олександром Лукашенком перед депутатами, членами Ради Республіки Білорусь і перед керівниками дипломатичного корпусу.



Причому Лукашенко фразою “русскоязычный белорус, который лучше знает русский язык” констатує той факт, що існують білоруси, які можуть не зрозуміти цієї вивіски. Що робити в такому випадку? Всесвітня організація ЮНЕСКО радить у разі білоруською мовою, яка визнана самим ЮНЕСКО мовою, яка зникає, “створити сприятливі умови для того, щоб її носії розмовляли мовою та навчали її своїх дітей. Для цього часто потрібна національна політика, яка визнає та захищає мови меншин, освітні системи, що пропагують навчання рідною мовою, та творчу співпрацю між членами громади та лінгвістами для розробки системи письма та запровадження офіційного навчання мовою” (http://www.unesco.org/new/en/culture/themes/endangered-languages/faq-on-endangered-languages/ ).


Адам Еберхардт написав цілу книгуГра привидів. Російсько-білоруські відносини 1991 - 2008”, Польський інститут міжнародних справ, Варшава, 2008, про гру Лукашенка на політичній сцені. Там він торкнувся і теми білоруської мови. У приватності він призводить відому статистику щодо застосування білоруської мови:

Білоруська мова частіше фігурує в рекламі як маркетинговий інструмент, вона також завойовує популярність в альтернативних, хіпстерських середовищах, поза межами прокладеного шляху масової культури.

Найголовніше, що в освіті, в тому числі і в університетах, російська мова все ще переважає, і немає жодних ознак того, що влада мала намір поставити під сумнів такий стан справ. Крім того, найчастіше переглядають російські телевізійні станції, які впливають на білорусів не лише через російську культуру, а насамперед ідеологію "російського миру". Білоруська влада, яка останніми місяцями заблокувала доступ до двох опозиційних інтернет-порталів про незалежність, схоже, не помічає загрози Східу або, принаймні, не мають уявлення, як протидіяти цьому. [Język białoruski częściej pojawia się w reklamach jako narzędzie marketingowe, zyskuje również na popularności w środowiskach alternatywnych, hipsterskich, na uboczu głównego nurtu kultury masowej.

Co najważniejsze, w szkolnictwie, w tym na wyższych uczelniach, nadal niepodzielnie króluje język rosyjski i nic nie wskazuje, żeby władze zamierzały zakwestionować ten stan rzeczy. Do tego najchętniej oglądane są rosyjskie stacje telewizyjne, oddziałujące na Białorusinów nihe tylko poprzez rosyjską kulturę, ale przede wszystkim ideologię „ruskiego miru". Władze Białorusi, które w ostatnich miesiącach zablokowały dostęp do dwóch opozycyjnych, proniepodległościowych portali internetowych, zdają się nie zauważać zagrożenia ze Wschodu, albo przynajmniej nie mają pomysłu, jak mu przeciwdziałać.] (ttps://www.rp.pl/Plus-Minus/304199896-Czy-Rosja-wchlonie-Bialorus.html?preview=&remainingPreview=&grantedBy=preview&)

Вчений висловлюється ясно: білоруська мова “поза межами прокладеного шляху масової культури”, в освіті, в тому числі і в університетах, російська мова переважає, білоруси “найчастіше переглядають російські телевізійні станції. I немає жодних ознак того, що влада мала намір поставити під сумнів такий стан справ”.

Білоруський держава не зацікавлена в існуванні і розширенні білоруських класів і шкіл в Білорусі “Чи є в Білорусі можливість вчитися рідною мовою?

1. Білоруською мовою вчиться 13,3 відсотка дітей

Згідно з офіційною статистикою, опублікованою на сайті Міністерства освіти Білорусі, у 2016/2017 навчальному році в 1–11-х класах шкіл (у Білорусі 11-річна загальна середня освіта) навчалося приблизно 967 тисяч дітей, з них 128,6 тисячі (13,3 відсотка) – білоруською мовою.

2. У столиці Білорусі 7 білоруськомовних шкіл і гімназій

3. В обласних центрах немає жодної білоруськомовної школи

У деяких обласних центрах (Могилеві, Гродні) є тільки малокомплектні

білоруськомовні класи.

4. Тільки в двох зі 118 районних міст є білоруськомовні гімназія та школа (https://www.radiosvoboda.org/a/29053807.html).

За офіційною статистикою, у білоруськомовних школах навчалися 128,5 тисяч, у російськомовних - близько мільйона.


Ось приклад дискримінації в освіті, з якою безпосередньо зіткнулись автори цієї статті, як засновники білоруського університету:

«У Білорусі існує кодекс про освіту, який дуже сильно обмежує можливість створення університету. Створити університет в Білорусі виявилося неможливо. тоді
ми вирішили робити безкоштовні лекції. [...] Виявилося, що навіть безкоштовні лекції в Білорусі викликають переслідування », - заявив Павло Бука, директор ГО" Інститутут математики і кібернетики ".

Очевидно, це дискримінація носіїв білоруської мови. Людей, які хочуть отримувати знання рідною мовою. Для яких знаходяться лектори, які хочуть це робити навіть безкоштовно. Проте білоруси не можуть отримати цих знань ні в офіційних державних установах, ні в формі вищої освіти, ні в формі навіть вільних лекцій. Що, безумовно, є порушенням Конституції про державний статус білоруської мови.
У Білорусі намагаються організувати навчання і передачу знань по-білоруськи. І це не виходить не тому, що білоруси не хотіли вчитися або не бажали вчити (і те, і інше є). Чи не тому, що білоруси не здатні організуватися - і це є. Єдине, чому у нас ще немає білоруськомовної факультету - тому що це не дають. * 12 марта 2019, Павел Бука: «Гэта дыскрымінацыя носьбітаў беларускай мовы» https://m.charter97.org/ru/news/2018/6/16/294079/).

У Республіці Білорусь панівне становище посідає одна з двох формально рівних державних мов – російська, а другу «державну мову» – білоруську – фактично витіснено з повсякденного вжитку. Білоруська мова, попри її офіційний статус у Білорусі, продовжує занепадати, внаслідок тотальної русифікації. [Куць О. М., Заблоцький В. В. Мовна політика в Україні:аналіз та впровадження (Етнополітологічний аспект) Харків – 2007. Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна С. 35, 163].

Л. Масенко, наголошуючи на близькості української, білоруської та російської мов, переконливо пише про неминуче поглинання домінівною мовою слабшої за статусом (за престижністю) мови, про політичну скерованість цього процесу, спрямованого в недалекому минулому «для виховання трудівників у дусі інтернаціоналізму». Як відомо, інтернаціоналізм як русифікація – це один із шляхів забуття про приналежність людини до певної нації, про відповідальність за неї; фактично така політика веде до зникнення нації (Масенко Л.Т. Нариси із соціолінгвістики. К. 2010). Нагадаємо, що в квітні 2019 на Прес-конференції з засобам масової інформації регіонів Росії Лукашенко заявив, що “белорусский народ — это самый интернациональный народ». http://president.gov.by/ru/news_ru/view/press-konferentsija-prezidenta-respubliki-belarus-aleksandra-lukashenko-sredstvam-massovoj-informatsii-5911/


За умови двомовності не може бути рівноправним становище мов. Це врешті-решт може призвести до одномовності, що відзначали й радянські дослідники [131:38 Красножон К. Русифікація національних меншин України (1944 – ­1953) // Етнічна історія народів Європи. З-к наук. праць. – Вип. 5. – ­К.: Унісерв, 2000. – 134 с. ].



Погляд європейського науковця Девіда Теутрі скептичні до розвою Білорусі: “Європейський наднаціональний референт, конкурує з відродженням "російського світу" з ще невизначеними географічними контурами. Активна участь Білорусі в пострадянських інтеграційних структурах, а також її складні відносини з європейськими інституціями, підтверджують домінування цих розробок ідентичності в геополітичних орієнтаціях Білорусі. Застосування смертної кари в Білорусі представляється символом меж впливу європейських політичних цінностей у цій країні. Дійсно, білоруське суспільство здається переважно євроскептичним як через відчуття близькості з Росією, так і з більш прагматичних причин, які посилаються на контрастні соціально-економічні події сусідніх держав. Справді, молоді покоління та частина білоруських еліт здаються більш єврофільськими, ніж решта населення, що може змінити ситуацію в середньостроковій перспективі. Білорусь” (Teurtrie, David. La Biélorussie : entre russification et européanisation, 2011. https://www.academia.edu/38925504/La_Bi%C3%A9lorussie_entre_russification_et_europ % C3% A9anisation ).


Національна опозиція, яка бореться за незалежність, культуру і мову білорусів час від часу висловлює свою позицію.

Громадські рухи, в тому числі Білоруський ПЕН-центр 9 жовтня 2019 в черговий раз нагадали про мовну дискримінацію білорусів:

48 % беларусаў лічаць беларускую мову роднай, але доступ да адукацыі на беларускай мове застаецца абмежаваны: толькі 13 % вучняў навучаюцца па-беларуску; у краіне няма ніводнага ўніверсітэту з беларускай мовай выкладання. Мова 85 % кнігаў, што выдаецца ў Беларусі штогоду, – расейская; па- беларуску выходзіць толькі 9,5 % кніг.

Паколькі ў апошнія гады колькасць ініцыятываў, скіраваных на папулярызацыю беларускай мовы, няспынна расце, надышоў час, каб беларуская нацыя напоўніцу карысталася ўласнымі правамі на самавыяўленне і ўдзел у культурным жыцці, у тым ліку і праз сваю мову.

На неабходнасць падтрымаць беларускую мову ў Беларусі звяртае ўвагу міжнародная супольнасць. Асамблея дэлегатаў Міжнароднага ПЭНу на 85-м штогадовым Кангрэсе звярнулася з заклікам да ўладаў Беларусі паважаць, абараняць і дапільноўваць правы ўсіх беларускамоўных і дзеяць згодна з Артыкулам 17 Канстытуцыі Рэспублікі Беларусь, які заканадаўча замацаваў статус беларускай мовы як дзяржаўнай. Таксама Міжнародны ПЭН звяртаецца да карпарацыі «Google» ды іншых інтэрнэт-платформаў, каб яны прызналі беларускую мову і забяспечылі беларусам магчымасць у поўнай меры карыстацца ёй на гэтых пляцоўках.

Беларускай мове мусяць быць створаныя спрыяльныя ўмовы для развіцця і роўныя шанцы ў параўнанні з расейскай мовай”. https://pen-centre.by/2019/10/09/zvarot-belaruskaj-gramadskasc-nakont-belaruskaj-movy.html.


Міжнародна правова оцінка.

Комітет з прав людини ООН, Рада з прав людини ООН, Генеральний секретар ООН, Управління Верховного комісара ООН з прав людини (Управління ООН з прав людини), Спеціальний доповідач з питання про становище в галузі прав людини в Білорусі щороку в своїх документах вказують на дуже погане становище з правами людини в Білорусі. Вони вказують що є випадки політичних вбивств, багато випадків катувань, незаконного позбавлення волі, повна відсутність свободи зібрань, повний заборонний контроль над ЗМІ, і Інтернетом.

З придушенням мирних акцій соціального протесту в березні 2017 року закінчився короткий період утримання від застосування насильства і позбавлення волі. Протягом звітного періоду непорушні дискримінаційні закони, які в останні десятиліття викристалізувалися в системний відмову в здійсненні цивільних свобод, як і раніше залишалися в силі.

76.В Білорусі жорстоке поводження з боку різних державних органів є одним з елементів системи утиски. Спеціальний доповідач як і раніше стурбований великою кількістю повідомлень про акти катувань і жорстокого поводження з боку співробітників правоохоронних органів і пенітенціарних установ.

81. Згодна наявної в розпорядженні Спеціального доповідача інформації, багато активістів повідомляють про акти жорстокості, включаючи використання зневажливих висловлювань, і насильства, включаючи сексуальне насильство і погрози його застосування, з боку співробітників правоохоронних органів під час допитів.

82.Акти тортур і жорстокого поводження в Білорусі регулярно засуджувалися міжнародним співтовариством. (Рада з прав людини ООН. Тридцять п'ята сесія 6-23 червня 2017 року Доповідь Спеціального доповідача з питання про становище в галузі прав людини в Білорусі A / HRC / 35/40 https://sites.google.com/view/pravabilorus/порушення-прав-людини-в-білорусі/звіти-оон-і-правозахисних-організацій/комітет-з-прав-людини-оон )


18/06/2019 на сесії Ради ООН з прав людини, яка відбувається в Женеві, спеціальний доповідач Міклош Харасті озвучує свій останній доповідь про становище з правами людини в Білорусі: “Білорусь розробила вельми своєрідний спосіб законодавчого регулювання суспільного життя. Це стосується всіх аспектів суспільного життя, включаючи правами на свободу мирних зборів і асоціацій, свободу вираження і ЗМІ, і навіть право на життя. Суть цього режимного законодавства в тому, що воно ґрунтується, так би мовити, на що дозволяє принципі. Законодавство наділяє влади правом довільно вирішувати — дозволити якісь громадські заходи чи ні. ... Тут ми маємо три проблемні шари, які дуже характерні для Білорусі - унікальної лабораторії бюрократичного тиску прав людини в усьому півкулі, якщо можна так сказати. По-перше, отримати дозвіл на будь-який захід дуже важко або навіть неможливо, беручи до уваги безліч додаткових вимог і довільність рішень - це по суті кафкіанська ситуація. По-друге, якщо щось не дозволено, то воно відразу сприймається як протизаконне: будь-який учасник офіційно не дозволеного заходу de iure є порушником закону. І по-третє, de facto існує повна довільність покарань тюремними термінами. Це потрійне нашарування стриножила суспільне життя в Білорусі на десятиліття. Це основна справа. [...]”.


Висновки


Неоколоніалізм в дії - колоніальна расова дискримінація білорусів, в тому числі за мовою триває. Расизм це не тільки коли шкіра інша, але і коли твій народ, твою культуру і мову вважають нижчими, щоб гнобити громадські рухи борються за права людини.

У сучасних Росії, Білорусі, на окупованих Росією територіях, поширена расова дискримінація корінних народів за мовою, закриваються школи, де навчаються мовами корінних народів, а активісти, які борються проти русифікації, піддаються фізичному насильству, штрафом, поліцейському, кримінальному переслідуванню. У Білорусі перемогла проросійська політична еліта. Різниця в євразійстві верховної влади Білорусі та Росії лише за знаком, а не за значенням.