Євразійський
і слов'янофільський націоналізм в
етнології, соціології та фольклористиці
як онтології расової дискримінації
білорусів за етнічною і мовною ознакою
Дмитро
КАНАПЛЯНІКАВ
Eurasianism
and Slavophilism –
Nationalist
ideologies in Anthropology,
Folkloristics,
Sociology
as Ontology
of Linguistic and
Ethnic Racial Discrimination of Belarusians
Надрукаваная версія ў Народознавчі Зошити
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (154), 2020, С. 907-922
https://nz.lviv.ua/archiv/2020-4/14.pdf
Ці
https://www.academia.edu/41023567/
In
modern-day Russia, Belarus, and the territories occupied by Russia,
there is widespread racial discrimination against indigenous peoples
by language. Schools in their native language are closed and
activists fighting Russification are subjected to physical violence,
fine, police, criminal prosecution.
Many
researchers do not understand why discriminate against the Belarusian
language in Belarus. The case of Belarus is due not only to the
economic and military-political colonial dependence on Russia, but
also the fact that the official government ideology in Belarus is the
local version of Russian nationalism. This ideology is called the
"ideology of the Belarusian state," and it is a mixture of
straight Russian racist nationalism - the Eurasian, Slavophilism,
Russian Orthodox clericalism and Belarus authoritarianism. All
scientists working in universities and public institutions are
required to conduct research. In Belarus, there is no
non-governmental research institutes and non-governmental funding of
science. Historiographical analysis of ethnographic, folklore, Slavic
and
sociological studies of ethnic groups showed that with the 1960
Russian scientific schools created the now popular in the former
USSR, the ontological foundation for Eurasian, Slavophilism, racism,
for example, the Moscow-Tartu school, M. Tolstoy Slavistics
School, the concept of L. Gumilyov. After 1991, in the Russian
imperial ethnology created constructivism. Also Russian Orthodox
clericalism, combined
with
different versions of Eurasianism, became popular in the social
sciences in Russia and Belarus. These theories can not be verified,
since they contain racist ideological axioms, ideological choice of
sources and facts. Such studies should be considered
pseudo-scientific, and their findings, methods of measurement, the
facts can not be used.
Keywords:
historiography of ethnology and folklore, nationalism, racism,
Russification, imperialism, ideology, methodology of social sciences
and humanities.
У
сучасних
Росії, Білорусі, на
окупованих Росією територіях
розширена расова дискримінація корінних
народів за мовою, закриваються школи,
де
навчаються мовами корінних народів,
а активісти, які борються проти
русифікації, піддаються фізичному
насильству, штрафом, поліцейському,
кримінальному
переслідуванню. Причому для багатьох
не
білоруських
дослідників дивним є те, що це відбувається
в державі Білорусь відносна
білорусів та білоруської мови.
Білоруський
випадок пояснюється не тільки економічної
і військово-політичної колоніальної
залежності від Росії, але і тим, що в
Білорусі офіційною ідеологією влади є
місцевий варіант російського націоналізму,
який є сумішшю форм російського
расистського націоналізму –
євразійства, слов'янофільства, російського
православного клерикалізму –
з білоруським авторитаризмом. Ця
ідеологія називається "ідеологія
білоруської держави" і є обов'язковою
для використання всіма вченими і
викладачами, які працюють у всіх
університетах і державних інститутах.
Причому в Білорусі відсутні недержавні
наукові інститути та недержавне
фінансування науки. Історіографічний
аналіз етнографічних, фольклористичного,
слов'янознавчих,
соціологічних досліджень
етнічних груп, показав, що
починаючи
з 1960-х років, наукові школи Росії створили
популярні зараз просторах колишнього
СРСР онтологічні
підстави для євразійства, слов'янофільства,
расизму, такі як Московсько-Тартуська
школа, слов'янознавча
школа М. Толстого, концепція Л. Гумільова.
Після 1991 року в російській етнології
був створений
імперський конструктивізм, а
також
в
Росії і Білорусі в суспільствознавчих
науках став популярний російський
православний клерикалізм, пов'язаний
з різноманітними версіями євразійства.
Ці
теорії неможливо верифікувати, так як
через
ідеологічні
расистські
аксіоми
та підбор
джерел і фактів, ці теорії
та концепті не
чинні,
не валідні. Такі дослідження
слід вважати псевдонауковими
і
не можна користуватися їхніми висновками,
методиками,
вимірами,
фактами.
Ключові
слова:
історіографія
етнології і фольклористики, націоналізм,
расизм, русифікація, імперіалізм,
ідеологія, методологія соціальних і
гуманітарних наук.
Вступ.
Такий
вид расової дискримінації за мовною
ознакою, як русифікація, є величезною
проблемою для всіх тих народів, які
знаходяться під впливом російського
імперіалізму. Міжнародний суд в справі
України проти Росії (2019) визнав русифікацію
в Криму расової дискримінації
(International
Court of Justice, 2019).
Часто в науці виникає питання, чому в
Білорусі, яка є окремою державою існує
русифікація, закриваються школи де
навчаються білоруською мовою, а активісти,
які борються проти русифікації, піддаються
фізичному насильству, штрафом,
поліцейському переслідуванню.
Для вирішення цієї проблеми недостатньо
тільки виявлення економічного і
військово-політичного російського
колоніалізму, а слід виявити способи,
яким російський імперіалізм конструює
свою ідеологію через сформовані в Росії
і Білорусі за століття колоніалізму
академічні школи. Про необхідність
досліджень функціонування російського
націоналізму як ідеї, яка пронизує,
російське життя, і в тому числі всі
напрямки російської
науки,
писав український антрополог Роман
Кісь,
який в книзі
"Фінал третього Риму
(Російська
месіянська ідея на зламі тисячоліть)",
статті "Виміри
євразійства" ще в 1998 році спрогнозував,
що російський імперіалізм буде на
підставі євразійства відновлювати
російську імперію
(Раман
Кісь, 1998; Роман Кісь, 1998). Метою
нашої
статті
є виявлення російських націоналістичних
ідеологічних підстав в етнології,
фольклористиці, соціології на прикладі
досліджень
білоруського етносу.
Методика.
При проведенні історіографічного
вивчення досліджень білорусів я виходжу
з поєднання екстерналіського і
інтерналіського підходів (Nnaji & Luján,
2016; Smith, 2019). Як чітко зазначено Томасом
Куном, наука розвивається в певних
парадигм, зміна яких відбувається
революційно, причому існує зворотний
зв'язок між освітою наукових знань і
теорій і суспільними процесами (Bird,
2015; Kuhn & Hacking, 2015; Reisch, 2019; Кун, 2001).
Критика
расизму і імперіалізму в науці.
Етнологія та антропологія, що виникли
як наука в Східній Європі, були обумовлені
не тільки філософської логікою досліджень
Іммануїла Канта і Йоганна-Готфріда
Гердера, але і їх особистої дискримінацією
і насильством, які існувала під час
російської окупації над пруськими
німцями, якими вони і були (Эткинд, 2016,
pp 273–302).
Антропологічна
парадигма, першим теоретиком якої був
Іммануїл Кант, пояснюється їм в його
роботі “Антропологія в прагматичному
сенсі” як когнітивна наука, яка стоїть
на позиціях свободи і демократії (Kant,
2008, pp 117–333).
Логіка досліджень Канта, розуміння їм
антропології як науки про мислення, а
не тільки про фізіологію людини,
незважаючи на його власний європоцентризм
і расиалізм
(racialism),
призводить його до заперечення
дискримінації людей за расовою, етнічною
ознакою і критиці колоніалізму
(Flikschuh
& Ypi, 2014; Khurana, 2015).
Мішель
Фуко в
“Вступі
до антропології Канта”
довів,
що антропологія була запропонована І.
Кантом як наука про людей, яка пов'язує
простір і час, та
показує зворотну взаємозалежність
свободи і правди (Foucault,
2003).
У
центральній і східній Європі практична
антропологія була розпочата в формі
фольклорних досліджень учнем І. Канта,
Йоганном-Готфрідом Гердером в творах
“Уривок з обміну листами про Оссяна та
пісні старих народів” (Herder, 1773) і
збірнику “Народні пісні” (Herder, 1778,
1779). Джон Кеннет Ноїс в кнізі “Гердер:
естетика проти імперіалізму” (Noyes,
2015) резонно стверджує, що дослідження
культури Й.-Г. Гердера мали
антиімперіалістичного характер.
Наступниками Й.-Г. Гердера вважаються
Гейдельберзькі романтиці, з яких найбільш
відомі брати Якоб і Вільгельм Грімми.
Вони створювали мовні, фольклорні,
міфологічні онтологічні підстави
німецької нації за часів французької
окупації і руху за об'єднання всіх
німецьких націй в єдину Німеччину.
Парадигма фольклорних досліджень з
метою створення онтології нації
розширилася спочатку в Європі, а потім
і по всьому світу (Bendix & Hasan-Rokem, 2012, pp
20–21; Zipes, 2014, pp 40–54). Незважаючи на те,
що імперські ідеології також намагалися
використовувати фольклор для виправдання
свого існування і пропаганди, найбільший
вплинули фольклорні дослідження на
ідеологію національних визвольних
рухів і їх культурний націоналізм. Огляд
взаємовпливу фольклору і націоналізму
освітлений в збірнику “Фольклор та
націоналізм у Європі протягом довгого
ХІХ століття” (Baycroft & Hopkin, 2012).
Дискримінаційні
імперські практики вимагали не тільки
фольклорних антологій і пропаганди,
але і прямого обґрунтування інтелектуальної
переваги правлячих угруповань і класів
через різні види расистських концепцій.
Добре
видно це на прикладі расизму Жозеф Артюр
де Гобіно, для якого колір шкіри був
тільки однією з причин дискримінації.
Мова, розум фінських селян для нього
нижче менталітет дворянства і німецьких
викладачів, що в його випадку виправдовує
дискримінацію (Gobineau, 1967, pp 67, 106–107).
Сучасний
критик расизму Роберт Майлз писав: “Під
концепцією расизму треба розуміти
будь-які постулати, в яких, незалежно
від форми і змісту, з метою легітимації
соціальної нерівності затверджується,
що люди як вид складаються з виниклих
природно окремих груп. [...] Расизм має
два підходи: 1) негативний опис чужих
груп, 2) позитивне опис своєї групи.”
(Miles & Brown, 2003, p 83).
При цьому в сучасних расистських
дискурсах біологічні особливості часто
несуттєві або вигадані, расизм спрямовані
на цілі етноси (Gracia, 2017).
Російський
колоніалізм в Україні та Білорусі
західні та українські вчені розглядають
як частину світового колоніалізму та
імперіалізму. Методологічні проблеми
колоніальних досліджень розглянуті
Миколою Рябчуком в двох
статтях з однією назвою “Відміни
колоніалізму: про застосовність
постколоніальної методології до вивчення
посткомуністичної східної Європи”
(Рябчук, 2013), а також в збірнику його
статей “Постколоніальний синдром.
Спостереження” (Рябчук, 2011), статтях
українського історика колоніалізму
Сергія Трояна “Постколоніальні студії:
Україна в постколоніальних дослідженнях”
(Троян, 2014).
Американська
дослідниця Єва Томпсона показала у
своїй книзі “Трубадури імперії.
Російська література і колоніалізм”,
як російськомовна література
російських авторів від Пушкіна до
Солженіцина висловлює й пропагує ідей
імперії, як радянська ідеологія і
пропаганда в літературі і пресі поєднують
комуністичні ілюзії з російськими
колоніальними бажаннями, що в підручниках
Російської Федерації проводиться
ідеологія російського імперіалізму як
безпосередньо, так і через через
семіотичні підміни слів “окупація”
на “возз'єднання”, “Білорусь” на
“Росія”, “білоруський” на “російський”
(Thompson, 2000).
Системні дослідження
семантичних підмін і створення
ідеологічних міфів започаткував
Р. Барт,
який в 1957 році в статті “Міф як семіологічна
система” показав деформаційні відносини
між концептом і смислом в міфі на прикладі
французького імперського колоніалізму
(Barthes, 1957, p 189).
Історіографія
українських досліджень російського
колоніалізму приведена канадсько-українським
істориком Степан Величенко в статті
“Питання російського колоніалізму в
українській думці. Політична залежність
, ідентичність та економічний розвиток”
(Величенко, 2009), в книзі Імперіалізм
і націоналізм по-червоному: українська
марксистська критика російського
комуністичного панування в Україні
(1918-1925)”
(Величенко, 2017), інших статтях (Величенко,
2005, 2009).
Білоруський
варіант російської імперіалістичної
ідеології часів Російської Імперії —
“западнорусізм" — проаналізував
в 1929 р. Олександр Цьвікевіч
(він був головою ради міністрів БНР) в
роботі “Західно-русизм. Нариси з історії
громадської думки в Білорусі в XIX і
початку ХХ”, післямову
до цієї книги написав фольклорист
Арсеній Лис (Цьвікевіч &
Ліс, 1993). О. Цьвікевіч
в статті “Євразійці
(нові пошуки російської думки)” у 1922 р.
показав,
що євразійство е
варіантом
імперської ідеології та
вийшло
з слов'янофільства (Цьвікевіч,
1922). Деякі сучасні
ідеологічні прояви “западнорусізма”
освітлені Ігорем Мельниковим в статті
“Западнорусізм як прояв російської
імперської ідеології в сучасній Білорусі”
(Мельнікаў, 2012).
Саймон Льюїс в дослідженні опору
культурному імперіалізму в Білорусі
показав, що “пострадянський білоруський
дискурс творчо поєднує стежки
постмодернізму і постколоніалізму. Він
одночасно містить радянські міфи і
підриває їх, очевидно втягуючись в
інтертексті
радянських часів.” (Lewis,
2019, p 16).
Ідеологічні
варіанті російського імперіалізму:
євразійство,
російський націоналізм, слов'янофільство,
націонал-сталінізм сталі
популярні
в
Російській
Федерації з початку 1990-х роках і
використовується з тих пір як її державна
ідеологія. Ці ідеології досліджена в
ряді робіт, серед яких книга українськими
істориками Ігорем
Торбаковим, Сергієм
Плохим
в книзі
“Після
імперії: націоналістична уява та
символічна політика в Росії та Євразії
в ХХІ-ХХІ ст.”
(Torbakov & Plokhy, 2018),
французькім істориком Марленою
Ларюеллю
в
працях “Російський
націоналізм. Уяви, доктрини та політичні
поля битв.” (Laruelle, 2019), “Російське
євразійство: ідеологія імперії”
(Laruelle, 2012).
Питання
ідеологічного впливу на науку і роботи
дослідників культурного імперіалізму
розглядалися в роботах “Культура і
імперіалізм” (Said,
1994),
“Орієнталізм”
(Said,
2003)
англійського культуролога Едварда
Саїда (McCarthy,
2010; Said & Barsamian, 2003).
Поняття “мовний імперіалізм” в
дослідженнях антропології та соціології
мови розійшлося
після виходу книги датсько-великобританського
соціолінгвіста
Роберта Філліпсона
“Мовний імперіалізм” (Phillipson,
1992).
Західна антропологічна наука невільна
від ідеології, що показали в своїх
роботах Луї Дюмон (Dumont,
1983, pp 193–299),
Сон Хаугбол (Haugbolle,
2018),
Кетлін Надо (Nadeau,
2011).
Класик
соціально-психологічних досліджень
колоніалізму Франц Фанон
(Fanon,
1952; Fanon, Chevalier, & Maspero, 1988; Rabaka, 2010)
в статті “Расизм і культура” (1956)
зазначав, що метою колоніалізму є
руйнування традиційного світогляду:
“Треба
захитати їхній світогляд. ... суспільний
ландшафт знищено, а цінності зневажено,
покраяно, сплюндровано. Розірвані
силові лінії більше не унапрямлюють.
Їх заступає нова система цінностей, не
запропонована, а стверджена вагою гармат
і мечів.”
Для руйнування традиційного світогляду
використовується його дискредитація:
“Встановлення колоніального
режиму саме собою не вбиває місцевої
культури. Навпаки, досвід історії
показує, що колонізатори воліють, щоби
наявна тубільська культура довго
агонізувала,
ніж цілком щезла. Ця культура — колись
жива і відкрита
майбутньому —
закривається, за нею закріплюється
колоніальний
статус, вона потрапляє у ярмо пригноблення.”
Для цих цілей, як вказує дослідник,
імітуються національні організації,
управляти якими призначають надійних
колабораціоністів:
“Ці
інститути з’являються, щоби втілювати
повагу до традицій, культурних
особливостей, до особистості
підкореного народу. Ця псевдоповага
насправді все одно що найбільше
презирство, найвитонченіший садизм.”
Як зазначає автор, науковий доказ та
інститути істотні для колоніалістського
поневолення: “загарбницька сила взаконює
своє панування почерез наукові арґументи”
(Fanon,
1956; Фанон, 2014).
Таким
чином, докладаючи цю модель до Білорусі,
зрозуміло, для чого царський, радянський
і сучасний російський імперіалізм і
колоніалізм підтримує обмежені наукові
та культурні інституції які
обґрунтовують расову дискримінацію
білорусів.
У білоруської
ситуації
національне
самовираження
дозволяється в сільських умовах, в
фольклорі, а для кращої колоніальної
експлуатації затверджується науковим
чином з одного боку їх нижча
природа і архаїчність перед високою
культурою метрополії, а з іншого боку
наводяться науково-психологічні
аргументи, які заохочують тубільців до
поліпшення свого життя за рахунок
позбавлення свого світогляду, мови і
культури. Одними з таких аргументів
психологічного плану є опис традиційної
культури і мови як сільської, непотрібної
до науки і для міста. З іншого боку
робиться семантична фальсифікація
назви етносу, білорусів називають
“росіянами”, “слов'янами”, доводять
їх схожість з росіянами.
Російський
націоналізм в науці залежав,
з одного боку від державного устрою, а
з іншого боку від ідеологічних
націоналістичних течій російської
інтелігенції, але через те, що російські
вчені завжди були на державній службі,
вплив державного устрою був найбільшим,
і відповідно періодизацію
я
роблю
згідно часу існування тих держав, які
ініціювали певні
форми
ідеологій.
Концепції,
що виникли під
час
російського імперіалізму в 1795-1917 рр.
Треба
врахувати,
що більшість досліджень XIX-початку
XX століть
проводилися з орієнтацією на ідеологію
і на гроші російського імперіалізму чи
польського національного руху. У цей
час
польська і російська імперські ідеології
мали подібний погляд на
білорусів,
згідно з яким писалося, що білоруси
мають нерозвинені мову, художню культуру,
фольклор, а знищення традиційної
білоруського культури через християнство
є позитивним
і прогресивним
явищем, розходячись тільки в
тим,
чиє християнство буде більш правильним
— московське православ'я або польський
католицизм (Kolberg,
1968; Богданович, 1995; Шейн, 1874, pp 513–524).
Спроба
об'єднання цих ідеологій під ідеєю
слов'янства, висловлена Зоріаном
Доленґа-Ходаковським,
який винаходив слов'янські старожитності
в Білорусі і в Україні, та працював за
грант російського імператора
(Dołęga-Chodakowski,
1967),
сильного розвитку не знайшла, так як
ідеологія царату однозначно розуміла
білорусів як частину
росіян, а польський національний рух
ставив собі за мету відновлення Речі
Посполитої як тільки польської держави.
І хоча з'єднати ідеології у нього не
вийшло, слов'янофільство популярний
досі, і використовується для проведення
російського культурного імперіалізму.
Для
того, щоб показати, що білоруський
фольклор схожий на російський, за гроші
російського держави і російських
меценатів в XIX cтолітті
були проведені
дослідження
білоруського фольклору, мови, і видано
низку збірок. Хоча всі ці збірники
пройшли цензуру, в тому числі і через
самоцензуру, найбільшою довірою до
матеріалів, в яких є відомості про
традиційні поданні, мають серії, зібрані
місцевими фольклористами, такими як
Євдоким Романов з Могилевської (Романов,
1912)
і Володимир
Добровольський
з Смоленської губерній (Добровольский,
1891, 1914).
Концепції,
що виникли під
час
радянсько-російського імперіалізму в
1917-1991 рр. Уже
в другій половині XX ст. російський
імперіалізм в СРСР крім старих
марксистсько-ленінських концепцій і
культурного еволюціонізму став
використовувати ідеологію російського
націоналізму, який свою онтології
уґрунтовував на поєднанні націоналістичних
концепції XIX століття і початку XX-го з
сучасними західними науковими
методологіями. У дослідженнях традиційної
культури найвиразніше простежується
слов'янофільські культурно-імперіалістичній
напрямок досліджень російських
слов’янознавців, які ставили собі за
мету не дослідження білорусів чи
українців, а умовних “слов'ян”,
індоєвропейців.
В
Росії в 1960-і роки виникло
два види імперіалістичних за своєю
ідеологією напрямків дослідження —
слов'янофільська
слов'янознавча
школа Микити И. Толстого
(Толстая, 2018)
і євразійсько-слов'янофільські
напрямок дослідження
“картини сьвіту” Московсько-Тартуська
школи,
лідерами якої були В’ячеслав Вс. Іванов,
Володимир М. Топоров.
Показник “Тартуський” у них не означає
естонський, так як Ю. Лотман фактичне
був провідником російського
імперіалізму в Естонії, пропагандуючи
і аналізуючи російську літературу
(Лотман Ю. М., 1995).
Школа
М. Толстого використовує традиційний
для лінгвістики і фольклористики
літературознавства початку XX століття
апарат, роблячи класифікації і
картографуючи
поняття. При реконструювання “слов'ян”
перевага надається народам, які проживають
на Балканах і на сході Європи і явищам,
близьким до православної релігії (Н.
И. Толстой, 1988, 1995).
Так, язичницьких культових персонажів
називають “нечистою силою”, хоча часто
люди мають до них добре ставлення
(Толстой Н.И., 2003, p 11),
а в енциклопедію “Слов'янські
давнини” (Н. Толстой,
Агапкина, & Толстая, 1995),
як мені сказав доктор
наук Ежи
Бартмінські, не включили його матеріали
про священні камені з “слідами Божої
матері” —
східна
межа цього явища проходить по східних
кордонах
Великого князівства Литовського,
Руського, Жемойтского та інших земель.
Такий
підхід крім того, що має ідеологічні
цілі, суперечить прийнятому в антропології
розумінню народу як етно-лінгвістичної
групи і цільної системи. При цьому не
враховуються основи географічно-історичного
підходу, виходячи з якого добре видно,
що білоруський фольклор і звичаї більше
схожі на фольклор і звичаї північних
українців, східних литовців, латгалів,
східних мазовшан — етнічних груп,
що мають спільну з білорусами історію
етногенезу, ніж на фольклор і звичаї
населення басейну річки Волги і народів
Балкан.
Московсько-Тартуська
школа намагалася для своїх цілей
використовувати нові на час її створення
методики дослідження і підходи, такі
як структуралізм, бінарні опозиції,
генеративна
граматика
мови. Своїм походженням ця
школа
була зобов'язана сприйняттям не тільки
методики структуралізму
Празького лінгвістичного гуртка, а й
євразійської ідеології лідерів цього
гуртка. В'ячеслав Іванов ще в 1958 році
був звільнений з московського університету
якраз за підтримку поглядів Романа
Якобсона (Вячеслав
Вс. Иванов, 1999),
але в наступні роки цей напрямок
структуралізму став в СРСР провідним:
“Зразком ідеального філолога для Вяч.
Вс. Іванова став Якобсон. [...]
Іванов прийняв дослідницьку програму
Якобсона, що складалася в розробці
єдиної структурно-семіотичної методології
для вивчення мови, літератури, мистецтва,
фольклору, міфології та інших компонентів
традиційних і сучасних культур.” (Вроон
& Пильщиков, 2018).
Лідери гуртка, Микола
Трубецькой
і Роман Якобсон мали
на меті сконструювати
мовну
і культурну
спільності євразійців як наукове
обґрунтування євразійської імперської
ідеології, ії
онтологію (Глебов,
2009).
З
іншого боку, ця ідеологія стала
підставою
іх
теоретичних структуралістських
висновків, як
показав Патрік Серіо (Patrick
Sériot) в
роботі “Структура та сукупність: східна,
західна
та недарвінська
біологія у витоку
структурної лінгвістики.”. Так, Р. Якобсон
за допомогою теорії “фонологічного
мовного союзу” доводив онтологічне
існування Євразії, і відповідно, СРСР,
як природних, територіальних одиниць
(Sériot,
1999, 2014).
Ці
напрямки слов'янофільства
і євразійства
за радянських часів шанувалися
російськими інтелектуалами, так як в
них не користувалися інтернаціональної
риторикою, не робили досліджень в руслі
марксизму-ленінізму, тобто вони стояли
на власне російських націоналістичних
позиціях. Так, роботи по євразійству
Льва
Гумільова
в Москві розповсюджували
підпільно
(Халилуллов
& Гумилев, 1999).
Віктор
А. Шнирельман в своїй роботі про расизм
в СРСР і Росії “Поріг
толерантності. Ідеологія і практика
нового расизму”
показує, як московська етнологія з
1970-х років набуває расистського
характеру
з
використанням таких понять, як
«національний характер», «національна
психологія», «етносоціальний організм»
(Шнирельман,
2011, pp 251–290).
Вже
з
1979 р в
СРСР почалася пропаганда ідей класиків
євразійства
(Палкин,
2009),
у
1990 р. В. Н. Топоров надрукував
статтю про М. С. Трубецького
(Топоров,
1991).
У
2003 р. Московський
державний університет відав збірник
статей
“Євразійський
простір: звук, слово, образ”, де
В. Н. Топоров,
Вс. І. Іванов,, І. Земцовський і ін.
прагнули
дати онтологічне підтвердження
євразійства на підставі вибраних даних
з фольклору, мови, музики.
Чітким
показником імперської спадщини
імперіалізму царського часу є те, що і
обидві ці школи приписували найбільшу
архаїчність білорусам. Відмінність
лише в тому, що Московсько-Тартуський
школа мала
багато різноманітних завдань і методів,
і В. Топоров і В. Іванов “реконструювали”
не тільки слов'ян і їх “картину світу”,
але доводили цю архаїчність до
індоєвропейського часу, реконструюючи
індоєвропейців, і для цього їх цікавило
литовсько-білоруське прикордонне
і власне білоруська
міфологія — вона
була базовою для моделювання “основного
міфу індоєвропейців” (В.
В. Иванов & Топоров, 1974),
і мова
(Топоров,
1990),
а школа М. Толстого займалася
діалектологічною
етнолінгвістикою і шукала слов'ян в
басейні Прип'яті та в українських
Карпатах
(Толстая,
2018).
Методологічні
недоліки досліджень мовної “картини
світу” в центральній і східній Європі
з точки зору досягнення західного
лінгвістичної антропології були
розглянуті в статтях люблінського
журналу “Етнолінгвістика”
в 2016 і
2017 роках (Bartmiński,
2016; Niebrzegowska-Bartmińska, 2017; Zinken, 2016; Фролова
et al., 2016).
Одна з основних висновків дискусії
слав’янознавців
в тому, що не використовуються психологічні,
антропологічні методики дослідження,
наприклад не використовуються карти
уявлень.
Зазвичай
дослідники реконструкції
“карціны свету” згодна з підходами
в
Білорусі і Росії, аналізуючи традиційну
“картину світу”, виходили з підходів
слов'янознавчої
школі
М. Толстого
і Московсько-тартуської
школи. При використанні цих методів
вони “реконструювали” значення
концептів на підставі власних інтерпретацій
фольклорних творів, що збільшує
суб'єктивність дослідження.
Мислення
людини є мовно-образною системою. Тому
для зменшення суб'єктивності
дослідника при дослідженні концептів
в антропологічних
дослідженнях
виявляють те, яку думку про значення
концепту має інформатор (Bernard,
2011, pp 337–406).
Такий метод використовується в
етнолінгвістичної
школі
Єжи Бартміньского
при дослідженні “картини
світу”. Згідно з його дослідного
підходів, значення концепту визначається
інформатором і потім додатково
позначається через фольклорні твори
(Bartminski,
2007; Bartmiński, 1996, pp 9–20).
У
західній антропології та психолінгвістики
для виявлення відповідності концепту
образу в мисленні людина використовують
методи психологічно-біологічних
вимірювань. Для виявлення відповідності
концепту денотату
використовують методи лінгвістичної
антропології та соціології, в тому числі
етнографічні спостереження і соціологічні
вимірювання (Bernard,
2011, pp 337–406; Cohen & Lefebvre, 2005, pp 935–963;
Duranti, 1997, pp 84–121).
Через
ідеологічний
імперський
базис робіт, написаних у цей період, або
сильною цензуру
робіт білоруських фольклористів, можна
зробити висновок, що недовір викликають
не тільки висновки, а й факти. Історичні
факти конструювалися
через подання певних наборів матеріалів
виходячи з ідеології або з метою її
підтвердити або уникнути покарання.
Треба враховувати і несвободу інформаторів
у відповідях на питання в залежності
від історичного періоду, так як в Білорусі
як в
радянський,
так і в
нерадянські
періоди дослідження визначаються не
тільки ідеологічним тиском, а й боязнь
фізичного і
економічного покарання за невідповідні
панівної ідеології відповіді.
Концепції,
що виникли під
час
російського культурного і мовного
імперіалізму в 1991- 2019 рр. Для
розгляду історіографії досліджень
світогляду в цьому розділі слід врахувати,
що на відміну від ситуації в Україні,
де сучасний стан культури і науки можна
розглядати як постколоніальний, сучасний
стан білоруського культури і науки має
колоніальний характер, так як існує
Союзна держава Росії та Білорусі,
економічна експлуатація Росією
білоруського населення через нав'язування
своїх товарів, тарифне і нетарифне
регулювання, спільний митний простір
і через отримання дешевих білоруських
трудових ресурсів; а внутрішня політика
білоруського уряду у військовій,
економічній та ідеологічній сферах
підпорядкована імперіалістичним
інтересам Росії; існує расова, етнічна
дискримінація білорусів по
білоруської мові.
З
цих причин щодо білорусів, які проживають
в Республіці Білорусь і в Російській
Федерації, російський культурний і
мовний імперіалізм має жорсткий і
насильницький характер. Що стосується
невеликих груп білорусів, які проживають
на вільних територіях України і в країнах
ЄС, то відносно них діє власне культурна
і мовна форма російського імперіалізму,
які поєднуються з європейськими формами
місцевого культурного і мовного
націоналізму, як, наприклад, щодо
корінного білоруського населення
Польщі, Литви, Латвії.
Російський
державний націоналізм як сучасна
імперська ідеологія в суспільних науках.
Після
1991 р.
російська етнологія, соціологія
взяла активну участь в розробці сучасної
російської імперської ідеології та
обґрунтування дій російської адміністрації.
Сучасні
російські концепції ідеології імперіалізму
мають наступні
формі:
-
біологічній расизм, як наприклад євразійства Льва Гумільова, у яким фактично другими словами повторюються тези Ж. А. Гобино,
-
інституційний расизм, коли виділяється ієрархія народів, етнічних, релігійних, соціальних груп для цілей їх дискримінації та підпорядкування, відповідно до мовним і фольклорних ознак (етнопсихологія, "картини світу").
Далі
я розгляну на тих прикладах, де науковці
самостійно створюють імперські,
расові
ідеологічні
концепти, публікують їх як наукові, при
цьому часто вони є керівниками наукових
установ.
Біологічний
расизм
властивий не тільки російським
маргінальним націоналістичним рухам,
це офіційна позиція багатьох російських
інститутів, так, на честь досягнень Льва
Гумільова проводяться університетські
конференції, завідувач кафедри етнології
Санк-Петербурського
університету Олексій Г. Новожилов вважає
себе його учнем (Новожилов,
2012).
Огляд
впливу концепцій Л. Гумільова на ідеологію
російського націоналізму поданий в
кнізі
Марка
Бассіна
“Містика
Гумільова: біополітика, євразійство та
побудова спільноти в сучасній Росії”
(Bassin,
2016).
Расизм
в російському державному антропології
та етнології був розкритикований в 1995
році Вірою Річ у її статті "Anthropology
Institute Accused of Racism", яка стосувалася
"етнічної екології" В. І. Козлова
(Rich,
1995).
Критика
російського
державного імперіалізму і колоніалізму,
асиміляції інших народів з точки зору
правого націоналізму і біологічного
расизму подана в роботах ідеолога
російського націоналізму історика
Валерія Д. Солов'я
в книзі “Кров і ґрунт
російської історії” (В.
Д. Соловей, 2008),
і в
написаної
разом з етнологом
Тетяною
Д. Соловей книзі “Не відбулася революція”
(Т.
Соловей & Соловей, 2011),
в
їх
статтях
(В.
Соловей, 2007; Т. Соловей & Соловей,
2009).
Православний
клерикальний расизм
добре показаний в розділі "Релігія —
раси —
етноси”
в
книзі
“Віра. Етнос. Нація ", видання Інституту
соціології Російської академії наук,
де автор
Євген
Ф. Морозов
створює расову ієрархію “російське
православ'я —
християнства —мусульманства”
(Морозов,
2007).
Конструктивістський
імперіалізм.
Український
дослідник Василь Балушок в 1999 році в
статті "Етнічне
і національне: Динаміка
взаємодії"
відзначав, що російські етнологи у
відповідь на визвольну боротьбу народів
РФ почали використовувати своє бачення
соціального конструктивізму для
пояснення цього процесу. В. Балушок
відзначає, що в російському варіанті
соціального конструктивізму не
враховуються об'єктивний базис етнічної
самосвідомості і етнічна психологія,
резонно вказуючи, що людство як явище,
соціум, всі соціальні інститути
цілеспрямовано конструюються людьми
(Балушок,
1999).
На
відміну від російського
конструктивістського
імперіалізму,
популярна зараз концепція
конструювання нації політолога Бенедикта
Андерсона
в працях “Уявлені
спільноти. Міркування щодо походження
й поширення націоналізму”
і
“Під трьома прапорами: анархізм та
антиколоніальні
уявлення”
описує
формування уявлень
про державу і державні національні
ідеології як один з типів уявлень про
соціальну групу. Ці
роботи
написана в дусі антиколоніалізму
і мало на меті примирити теорії марксизму
і націоналізму (Anderson,
2005, 2006; Hague, 2011, pp 16–17; Андерсон, 2001).
Протягом
2000-х років директором Інституту етнології
і антропології РАН (далі —
ІЕА
РАН)
Валерієм
О. Тішковим
була
створена концепція нації в формі
реакційної імперської ідеології для
обґрунтування створення імперської
"російської" нації і знищення інших
народів Росії в книгах “Російський
народ. Книга для учителя”,
“Нація
і національна ідентичність в Росії”,
“Нація—
це метафора”
(Uk.wikipedia.org,
2019; В. Тишков, 2016; В. А. Тишков, 2003, 2010; В.
Тишков & Звягина, 2000).
Обґрунтування
русифікації. Пропаганда
російського імперіалізму і колоніалізму
видно в виступі М. Ю. Мартинової (Керівник
Центру європейських і американських
досліджень
ІЕА РАН) “Мовне
різноманіття населення Росії і проблема
шкільної освіти”,
в
яким
вона обґрунтовує мовну дискримінацію
неросійських дітей в РФ в результаті
фактичного скасування уроків рідної
мови в багатьох школах (Мартынова,
2019a).
На цій та минулого конференціях,
організованих власне для російських
етнологів, а також на Конгрес антропологів
і етнологів Росії було багато виступів
білоруських етнологів, хоча їх
дослідження
стосувалися білорусів і були зроблені
білорусами, що пов'язано з фінансування
Росією їх діяльності (Загребин
& Мартынова, 2017; Мартынова, 2019b).
Під
керівництвом М. Ю. Мартинової проводилися
російсько-білоруські дослідження
білоруських етнічних територій за
тематикою "прикордоння", при чому
під пограниччям розумілося фактично
вся територія Білорусі. На підставі цих
досліджень своїй статті російський
етнолог Р. А. Григор'єва доводить
те, що сільське населення не тільки в
Брянській
області, а й в Гомельській області
переважно говорить російською мовою і
підтримує русифікацію, хоча сама і
наводить приклади того, що існують
комунікаційні труднощі для розуміння
російської мови носіями білоруських
західнобрянськіх
говірок:
"Жителі села Забір'я Красногорського
р-ну Брянської обл., які
постраждали від аварії на Чорнобильській
АЕС і в зв'язку з цим переселені в
Жуковський р-н (30-40 км від Брянська),
потрапили
в інше
мовне
середовище.
За їхніми розповідями і розповідями
місцевих жителів, перший час виникали
труднощі при спілкуванні між ними,
практично мовний бар'єр. [...] Наші діти
(Любовшанськая
школа) мають великі проблеми з мовою в
початковій школі [...]. Жителі Красногорського
р-ну вважають, що їх розмовна мова такий
же, як і у сусідів, і передачі білоруською
мовою, хоча вони йдуть на літературній
мові, зрозумілі, за винятком окремих
слів” (Григорьева,
2012)
Псевдонаука
в дослідженнях етнічного мислення в
Білорусі
має два
напрямки — езотеризм і різні спроби
поєднання авторитаризму з євразійством
і російським
православним
клерикалізмом.
Езотеризм
в Білорусі. Янка
Крук (працював ректором єдиного в
Білорусі університету культури) і Оксана
Котович в своїх книжкових виданнях
поєднують національну культуру і
езотеризм з слов'янофільством,
створюючи в своїх роботах свій варіант
космізму на підставі систематизації
традиційних обрядів і вірувань, народного
календаря переважно білорусів,
використовуючи при цьому семіотичний
аналіз. Первинними авторитетними
джерелами вони
вважають знання своїх родичів і старих
білоруських селян. Так як автори є
культурологами і спрямовані на анімацію
культури, таку роботу потрібно вважати
пропагандистської,
так як вона вводить традиційні звичаї
в середу сучасної популярної міської
езотерики, замінюючи популярні східні
і західні практики і вірування. Мета
твору
Янки
Крука виражається їм
в наступних словах: “Однак найголовніше —
потрібно піднятися над побутовою
реальністю, яку постійно нав'язували
фольклору, і показати його космізму,
енергоінформаційний потенціал, розкрити
структуру архетипів і сакрально-магічну
функцію наскрізних досліджень народної
культури, наприклад, розкрити рух Сонця
по знакам зодіаку і показати, що їх
орнаментика лежала в основі орнаментальних
мережив хороводів; проаналізувати
експресію танцю і різьблення по дереву
— плінтуса, а також рушників і народних
костюмів.” (И.
И. Крук, 2007)
У руслі цього треба і розглядати
використання слів “слов'янський народ”,
“ведійська культура”, “східні слов'яни”
для посилення позицій білоруської
традиції (Я.
Крук & Котович, 2003).
Ідеологія
російського неоколоніалізму в Білорусі.
Особливістю
російського неоколоніалізму в Білорусі
є те, що білоруські вчені, багато з яких
є керівниками білоруських державних
установ в області суспільствознавства,
в дослідженнях соціального мислення
намагаються поєднувати державну
ідеологію єдиного білоруського вождя
А. Г. Лукашенко з російським націоналізмом
в формі євразійства і православного
клерикалізму заради протистояння
білоруському національному рухові. Так
чітко висловлюється про цю мету декан
факультету філософії і соціальних наук
Білоруського державного університету,
канд. іст. наук В. Ф. Гігін
(Гигин,
2016).
Неоколоніальні
підходи в ідеологічних роботах, написаних
російськими націоналістами, які працювали
в державних установах Білорусі, розглянуті
були Олексієм Ластовський в статті
“Русоцентризм
як ідеологічний проект білоруського
ідентичності”. Автор виявив, що в їх
роботах “в якості головного критерію
приналежності до білоруського нації
все ж виступає не етнічне походження і
громадянська приналежність, а ототожнення
зі специфічним комплексом цінностей.
З іншого боку, з білоруського народу
виключається частина етнічних білорусів,
які мають інші політичні погляди”
(Ластоўскі,
2010).
У
антизахідних і патерналістськім
напрямку написано про традиційні
цінності і менталітет в підручниках і
статтях до університетського предмету
"Ідеологія білоруської держави".
У цих творах білорусам приписуються ті
якості, які хоче бачити в них білоруський
державна влада. Показовим є те, що всі
ці роботи написані російською мовою
(Бабосов
Е. М., 2004; Дзермант, 2015; Мельник, 2013;
Рудкоўскі, 2007, pp 18–63).
Створення
білоруського авторитарної версії
пострадянському-православного євразійства
було офіційної головною тематикою робіт
Інституту соціології НАН Білорусі в
останнє десятиліття, і опубліковано в
збірниках: "Білоруське суспільство
в контексті цивілізаційно-культурного
коду: соціологічний вимір", в інших
статтях. У цих роботах теоретики
білоруського державної соціології
Євген М. Бабосов, І. В. Котляров
і їх співробітники намагаються довести,
що білоруські традиційні цінності і
норми поведінки — "цивілізаційний
код" — є місцевим варіантом
пострадянського євразійського
російсько-православного "цивілізаційного
коду" і спрямовані на підтримку
білоруського авторитаризму
(Котляров,
2010, 2017a, 2017b, 2018; Котляров et al., 2015).
На
мою думку приналежність білорусів до
православної російської цивілізації
суперечить історії білорусів, які були
приєднані до російської православної
церкви
лише в
1839 р. Зараз
в Білорусі інтелігентна релігійна
молодь, якої меншість, спрямована на
конфесії західного походження:
“63,2%
студентів не ідентифікує себе ні з яким
віросповіданням, а студенти-віряні
розподілені так: православ'я —
10,6%, католицизм —
8,9%, протестантизм —
9,9%”
(Егоров,
Можейко, Гостенина, & Сухова, 2016).
Висновки.
У
сучасних
російських народознавчих
науках расизм і імперіалізм є панівною
ідеологією. У білоруської
державної науці багато інститутів і
наукові співробітники для обґрунтування
русифікації і російського колоніалізму
поєднують російський націоналізм з
ідеологією білоруського державного
авторитаризму. Для створення
науковоподібності
етнологічних, антропологічних,
фольклористичного досліджень російський
імперіалізм і расизм протягом XIX–XXI
століть користувався або расистськими
західними теоріями, які обґрунтовували
імперіалізм, або оманливе використовував
в своїх інтересах терміни і підходи
справжніх антропологічних наукових
теорій і підходів.
З
самого початку свого виникнення наукова
логіка антропології, етнології та
фольклористики приводила
до відмови імперіалізму і расизму. Ті
дослідження, які
створюють
антології расизму і імперіалізму,
колоніалізму є псевдонауковими. Якщо
дослідник має за аксіоми такі припущені,
як расизм і імперіалізм, і такі їх
варіації як російський націоналізм,
євразійства, слов'янофільства, то його
висновки не можна вважати чинними,
валідними.
При цьому часто вони
джерела,
факти підбирають ідеологічно. Помилкові
ідеологічні підстави таких дослідження
створюють помилкову методологію як на
всіх їх етапах, що не дозволяє надійно
верифікувати джерела, вимірювання,
висновки. Виходячи з цього, не можна
користуватися методологіями,,
висновками
тих
теорій, досліджень,
які в своїх засадах стояти на підставі
російського
націоналізму,
євразійства,
слов'янофільства.
International
Court of Justice. (2019). Application of the International
Convention for the Suppression of the Financing of Terrorism and of
the International Convention on the Elimination of All Forms of
Racial Discrimination (Ukraine v. Russian Federation). Judgment of 8
November 2019. Retrieved із https://www.icj-cij.org/en/case/166
Кісь,
Роман. (1998). Фінал третього Риму
(Російська месіянська ідея на зламі
тисячоліть). Львів: Інститут
народознавства НАН України. Retrieved із
http://chtyvo.org.ua/authors/Kis_Roman/Final_tretoho_Rymu_Rosiiska_mesiianska_ideia_na_zlami_tysiacholit/
Кісь,
Раман. (1998). Вымеры еўразійства. Фрагмэнты,
(4), 21–41. Retrieved із
https://knihi.com/storage/frahmenty/4kis.htm
Nnaji,
J., & Luján, J. L. (2016). The Content of Science Debate in the
Historiography of the Scientific Revolution. International
Studies in the Philosophy of Science, 30(2), 99–109.
https://doi.org/10.1080/02698595.2016.1265864
Smith,
B. (2019). Internalism and Externalism in the Philosophy of Mind and
Language. Retrieved 31, Жовтень 2019, із
https://www.iep.utm.edu/int-ex-ml/
Кун,
Т. (2001). Структура наукових революцій.
Київ: Port-Royal. Retrieved із
http://litopys.org.ua/kuhn/kuhn.htm
Bird,
A. (2015). Kuhn and the Historiography of Science. В Kuhn’s
Structure of Scientific Revolutions - 50 Years On (Bokulich, pp
23–38). Boston: Springer International Publishing.
https://doi.org/10.1007/978-3-319-13383-6_3
Reisch,
G. A. (2019). The politics of paradigms : Thomas S. Kuhn, James
Bryant Conant, and the Cold War «Struggle for Men’s Minds».
New York: State University of New York Press. Retrieved із
http://libgen.is/book/index.php?md5=2A94D84F92D96BA7B12121DC57772A4D
Kuhn,
T. S., & Hacking, I. (2015). The structure of scientific
revolutions. Chicago: The University of Chicago Press. Retrieved
із
http://libgen.is/book/index.php?md5=B1996E3AE1F3B84F66E1890AE20FA3E5
Эткинд,
А. (2016). Внутренняя колонизация :
Имперский опыт России (3rd ed). Москва:
Новое литературное обозрение. Retrieved із
http://libgen.is/book/index.php?md5=23678300C1BB30084B883AE8A7C59204
Kant,
I. (2008). Akademieausgabe von Immanuel Kants Gesammelten Werken
Bände und Verknüpfungen zu den Inhaltsverzeichnissen.
Elektronische Edition der Gesammelten Werke Immanuel Kants.. Band
VII: Der Streit der Fakultäten, Anthropologie in pragmatischer
Hinsicht. Retrieved із
https://korpora.zim.uni-duisburg-essen.de/kant/aa07/
Khurana,
T. (2015). Review: Katrin Flikschuh and Lea Ypi (eds.), Kant and
Colonialism: Historical and Critical Perspectives. Retrieved 30,
Жовтень 2019, із
https://ndpr.nd.edu/news/kant-and-colonialism-historical-and-critical-perspectives/
Flikschuh,
K., & Ypi, L. (2014). Kant and colonialism : historical and
critical perspectives. Londra: OUP Oxford. Retrieved із
https://www.worldcat.org/title/kant-and-colonialism-historical-and-critical-perspectives/oclc/926872680?referer=br&ht=edition
Foucault,
M. (2003). Introduction à l’Anthropologie de Kant. Retrieved 21,
Вересень 2019, із
http://www.generation-online.org/p/fpfoucault8.htm
Herder,
J. G. (1773). Auszug aus einem Briefwechsel über Ossian und die
Lieder alter Völker. В Von deutscher Art und Kunst : einige
fliegende Blätter (pp 1–70). Hamburg: Bode. Retrieved із
http://www.deutschestextarchiv.de/book/view/herder_artundkunst_1773?p=74
Herder,
J. G. (1779). Volkslieder: Nebst untermischten andern Stücken
(Vol 2). Leipzig: Weygand. Retrieved із
https://books.google.com.ua/books?id=JZY6AAAAcAAJ&source=gbs_navlinks_s
Herder,
J. G. (1778). Volkslieder (Vol 1). Leipzig: Weygand.
Retrieved із
https://books.google.com.ua/books?id=D5Y6AAAAcAAJ&printsec=frontcover&source=gbs_ge_summary_r&cad=0#v=onepage&q&f=false
Noyes,
J. K. (2015). Herder : aesthetics against imperialism.
Toronto: University of Toronto Press. Retrieved із
https://www.jstor.org/stable/10.3138/j.ctt18dzs1f
Zipes,
J. (2014). Grimm legacies : the magic spell of the Grimms’
folk and fairy tales. Princeton: Princeton University Press.
Retrieved із
http://libgen.is/book/index.php?md5=8AE611011EF08CF4D58DB81A20B968AD
Bendix,
R., & Hasan-Rokem, G. (2012). A companion to folklore.
Wiley-Blackwell. Retrieved із
http://libgen.is/book/index.php?md5=4277875315BB872F370C0C666073578F
Baycroft,
T., & Hopkin, D. M. (2012). Folklore and nationalism in
Europe during the long nineteenth century. Leiden ; Boston:
Brill. Retrieved із https://brill.com/view/title/16624
Gobineau,
A. (1967). Essai sur l’inégalité des races humaines. (P.
Belfond, Ed). Chicoutimi: J.-M. Tremblay.
https://doi.org/10.1522/cla.goj.ess
Miles,
R., & Brown, M. (2003). Racism (2nd ed). London ; New
York N.Y.: Routledge. Retrieved із
http://libgen.is/book/index.php?md5=6DA78948A98CBF4C93062F09299023E9
Gracia,
J. J. E. (2017). Race and Ethnicity. В The Oxford handbook of
philosophy and race (pp 180–190). New York, NY: Oxford
University Press. Retrieved із
http://libgen.is/book/index.php?md5=E77D69CD868B9226C9E60B8B7C15EBD2
Рябчук,
М. (2013). Відміни колоніалізму: про
застосовність постколоніальної
методології до вивчення посткомуністичної
Східної Європи. Наукові записки
Інституту політичних і етнонаціональних
досліджень ім. І. Ф. Кураса, (2), 41–58.
Retrieved із
http://ipiend.gov.ua/wp-content/uploads/2018/07/riabchuk_vidminy.pdf
Рябчук,
М. (2011). Постколоніальний синдром.
Спостереження. Київ: К.І.С. Retrieved із
http://chtyvo.org.ua/authors/Riabchuk/Postkolonialnyi_syndrom_Sposterezhennia/
Троян,
С. (2014). Постколоніальні студії: Україна
в постколоніальних дослідженнях.
Miscellanea Posttotalitariana Wratislaviensia, 2(2 :
Postkolonializm-Tożsamość-Gender), 61–74. Retrieved із
https://pbn.nauka.gov.pl/polindex-webapp/browse/article/article-e278877b-ff2e-4685-b131-cc557a2a511d
Thompson,
E. M. (2000). Imperial knowledge : Russian literature and
colonialism. Westport, Connecticut ; London: Greenwood Press.
Retrieved із
https://www.worldcat.org/title/imperial-knowledge-russian-literature-and-colonialism/oclc/797717705&referer=brief_results
Barthes,
R. (1957). Mythologies. Paris: Editions du Seuil. Retrieved
із
https://www.worldcat.org/title/mythologies/oclc/246523963&referer=brief_results
Величенко,
С. (2009). Питання російського колоніалізму
в українській думці. Політична залежність,
ідентичність та економічний розвиток.
Схід-Захід: Історико-культурологічний
збірник, (13–14), 300–344. Retrieved із
https://vpered.wordpress.com/2010/10/14/velychenko-russian-colonialism/
Величенко,
С. (2017). Імперіалізм і націоналізм
по-червоному: українська марксистська
критика російського комуністичного
панування в Україні (1918-1925). (С. Сєряков,
Tran). Львів: Видавництво УКУ.
Величенко,
С. (2005). Постколоніялізм, Европа та
українська історія. Україна Модерна,
(9), 237–248. Retrieved із
http://chtyvo.org.ua/authors/Velychenko_Stepan/Postkoloniializm_Evropa_ta_ukrainska_istoriia.pdf
Цьвікевіч,
А., & Ліс, А. (1993). «Западно-руссизм»:
Нарысы з гісторыі грамадзкай мысьлі
на Беларусі ў XIX і пачатку XX в. Мінск:
Навука і тэхніка. Retrieved із
https://knihi.com/Alaksandar_Cvikievic/Zapadno-russizm_Narysy_z_historyi_hramadzkaj_mysli_na_Bielarusi_u_XIX_i_pacatku_ChCh_v.html
Цьвікевіч,
А. (1922). «Эўразійцы» (новыя шуканьня
расійскай думкі). Беларускі сьцяг,
4, 38–44. Retrieved із
http://elibrary.mab.lt/bitstream/handle/1/2323/220784-1922-4.pdf
Мельнікаў,
І. (2012). Заходнерусізм як праява расійскай
імперскай ідэалогіі ў сучаснай Беларусі.
Retrieved 19, Серпень 2019, із
http://inbelhist.org/zaxodnerusizm-yak-prayava-rasijskaj-imperskaj-idealogii-ў-suchasnaj-belarusi/
Lewis,
S. (2019). Belarus--alternative visions : nation, memory and
cosmopolitanism. Abingdon, Oxon ; New York, NY: Routledge.
Retrieved із
https://www.academia.edu/37761639/Belarus_Alternative_Visions._Nation_Memory_and_Cosmopolitanism
Torbakov,
I., & Plokhy, S. (2018). After empire : nationalist
imagination and symbolic politics in Russia and Eurasia in the
twentieth and twenty-first century. Stuttgart: Ibidem-Verlag.
Retrieved із
https://www.worldcat.org/title/after-empire-nationalist-imagination-and-symbolic-politics-in-russia-and-eurasia-in-the-twentieth-and-twenty-first-century/oclc/1035436214&referer=brief_results
Laruelle,
M. (2019). Russian nationalism : imaginaries, doctrines, and
political battlefields. London: Routledge. Retrieved із
http://libgen.is/book/index.php?md5=C1629E0155140193906607E08186D83F
Laruelle,
M. (2012). Russian Eurasianism : an ideology of empire.
Washington: DC Woodrow Wilson Center Press. Retrieved із
http://libgen.is/book/index.php?md5=C451397AC151D54A59F2FE1F4BD98FC2
Said,
E. W. (1994). Culture and imperialism. New York: Vintage
Books. Retrieved із
http://www.worldcat.org/title/culture-and-imperialism/oclc/29600508&referer=brief_results
Said,
E. W. (2003). Orientalism (25th Anniv). London: Penguin
Books. Retrieved із
http://www.worldcat.org/title/orientalism-western-conceptions-of-the-orient/oclc/643734737&referer=brief_results
Said,
E. W., & Barsamian, D. (2003). Culture and resistance :
conversations with Edward W. Said. Cambridge, Mass. : South
End Press. Retrieved із
http://www.worldcat.org/title/culture-and-resistance-conversations-with-edward-w-said/oclc/606994569?referer=di&ht=edition
McCarthy,
C. (2010). The Cambridge introduction to Edward Said.
Cambridge: Cambridge University Press. Retrieved із
http://www.worldcat.org/title/cambridge-introduction-to-edward-said/oclc/761230870&referer=brief_results
Phillipson,
R. (1992). Linguistic imperialism. Oxford: Oxford University
Press. Retrieved із
http://libgen.is/book/index.php?md5=20A33AD0CFB35347DF51096CC0FC2FE6
Dumont,
L. (1983). Essais sur l’individualisme : une perspective
anthropologique sur l’idéologie moderne. Paris: Editions du
Seuil. Retrieved із
http://www.libgen.is/book/index.php?md5=C9D056D0A68B6F3707886476E6976FDD
Haugbolle,
S. (2018). Anthropology and Political Ideology. В The Handbook
of Political Anthropology (pp 121–191). Cheltenham, UK: Edward
Elgar Publishing. Retrieved із
https://www.academia.edu/37908177/Anthropology_and_Political_Ideology
Nadeau,
K. (2011). Ideology and Anthropology. В 21st Century
Anthropology: A Reference Handbook (pp 453–462). Thousand
Oaks, California, United States: SAGE Publications, Inc.
https://doi.org/10.4135/9781412979283.n46
Fanon,
F., Chevalier, H., & Maspero, F. (1988). Toward the African
revolution : political essays. New York: Grove Press.
Retrieved із
http://libgen.is/book/index.php?md5=C8F8C3798A8456BE6DE773A6A2FC6B31
Fanon,
F. (1952). Peau noire, masques blancs. Éditions du Seuil.
Retrieved із
http://libgen.is/book/index.php?md5=D8AACBFC4D86B628E4963D3489AC3882
Rabaka,
R. (2010). Forms of Fanonism : Frantz Fanon’s critical theory
and the dialectics of decolonization. Lexington Books. Retrieved
із
http://libgen.is/book/index.php?md5=FA6ED482E94B006355B23659DE240DC0
Фанон,
Ф. (2014). Расизм і культура. Retrieved 15, Серпень
2019, із
https://vpered.wordpress.com/2014/06/19/fanon-racisme-et-culture/
Fanon,
F. (1956). Racisme et culture. Présence Africaine, (8/10),
122–131. https://doi.org/10.2307/24346894
Богданович,
А. Е. (1995). Пережитки древнего
миросозерцания у белоруссов:
Этнографический очерк. Мінск: Беларусь.
Retrieved із
http://libgen.io/book/index.php?md5=E9C48F68A7F0673EE7162C11CBAEC979
Шейн,
П. В. (1874). Белорусские народные песни
с относящимися к ним обрядами, обычаями
и суевериями, с приложением объяснительного
словаря и грамматических примечаний.
(П. В. Шейн, Ed). Санкт-Петербург: Тип. П.
Майкова. Retrieved із
http://libgen.io/book/index.php?md5=0A4825C5286F0C4B56C62A6B7EC9F134
Kolberg,
O. (1968). Dzieła wszystkie. T. 52. Białoruś-Polesie (1st
ed). Warszawa]: Ludowa Spółdzielnia Wydawnicza. Retrieved із
https://www.worldcat.org/title/biaorus-polesie/oclc/2216037
Dołęga-Chodakowski,
Z. (1967). O Slawiańszczyźnie przed chrześcijaństwem :
oraz inne pisma i listy. Warszawa: Państwowe Wydawnictwo
Naukowe. Retrieved із
http://www.worldcat.org/title/o-slawianszczyznie-przed-chrzescijanstwem-oraz-inne-pisma-i-listy/oclc/835036447
Романов,
Е. Р. (1912). Белорусский сборник : Вып.
1-9. Киев ; Витебск ; Могилев ; Вильна:
Тип. С. В. Кульженко ; Тип. губерн. правл.
Могилева ; Тип.-лит. Г. А. Малкина.
Retrieved із https://search.rsl.ru/ru/record/01003513731
Добровольский,
В. Н. (1891). Смоленский Этнографический
Сборник. Ч. I. Рассказы и сказки. СПб:
Типография Е. Евдокимова, Б. Итальянская.
Retrieved із
http://libgen.io/book/index.php?md5=7A1CD22C6BCD9DD8BD13FB8FE60F26A7
Добровольский,
В. Н. (1914). Смоленский областной словарь.
Смоленск: Тип. П. А. Силина. Retrieved із
http://libgen.io/book/index.php?md5=B010971CDC57FC8BF2679C4A586A41C1
Толстая,
С. М. (Ed). (2018). Славянская этнолингвистика.
Библиография. Отдел этнолингвистики
и фольклора, Институт славяноведения
РАН. Retrieved із
https://inslav.ru/sites/default/files/etnolingvistika_bibliografija_2018.pdf
Лотман
Ю. М. (1995). Пушкин. Санкт-Петербург:
Искусство-СПб. Retrieved із
http://libgen.is/book/index.php?md5=AC18028958F92722BA8ABC930E594CF5
Толстой,
Н. И. (1988). История и структура славянских
литературных языков. Москва: Наука.
Retrieved із http://danefae.org/djvu/istrusla/
Толстой,
Н. И. (1995). Язык и народная культура:
Очерки по славянской мифологии и
этнолингвистике. Москва: Индрик.
Retrieved із
https://inslav.ru/publication/tolstoy-n-i-yazyk-i-narodnaya-kultura-ocherki-po-slavyanskoy-mifologii-i-etnolingvistike
Толстой
Н.И. (2003). Очерки славянского язычества.
Москва: Індрик. Retrieved із
http://www.ovruch.info/ocherky-slavyanskoho-yazyichestva-tolstoj-n-y/
Толстой,
Н., Агапкина, Т. А., & Толстая, С. М. (Eds).
(1995). Славянские древности :
этнолингвистический словарь : в 5 т.
(Vol 1). Москва: Международные отношения.
Retrieved із
http://libgen.is/book/index.php?md5=3B2F9B9C577C1FBC29D40EFAF4FD0B99
Иванов,
Вячеслав Вс. (1999). О Романе Якобсоне.
(Главы из воспоминаний). Retrieved 20, Серпень
2019, із
https://magazines.gorky.media/zvezda/1999/7/o-romane-yakobsone-glavy-iz-vospominanij.html
Вроон,
Р., & Пильщиков, И. (2018). Вяч. Вс. Иванов
как исследователь русской и мировой
литературы. Retrieved 19, Серпень 2019, із
https://www.nlobooks.ru/magazines/novoe_literaturnoe_obozrenie/153/article/20141/
Глебов,
С. (2009). Евразийство между империей и
модерном:история в документах. Москва:
Новое издательство. Retrieved із
http://93.174.95.29/_ads/69F6F818CE70823A188198857CFAC7E1
Sériot,
P. (2014). Structure and totality : the intellectual origins of
structuralism in Central and Eastern Europe. Boston: De Gruyter
Mouton. Retrieved із
https://www.worldcat.org/title/structure-and-the-whole-east-west-and-non-darwinian-biology-in-the-origins-of-structural-linguistics/oclc/922903178&referer=brief_results
Sériot,
P. (1999). Structure et totalité : les origines
intellectuelles du structuralisme en Europe centrale et orientale.
Paris: Presses universitaires de France.
Халилуллов,
Г., & Гумилев, Л. Н. (1999). «К мрачным типам
себя не отношу». Интервью Льва Гумилева.
Retrieved 20, Серпень 2019, із
http://gumilevica.kulichki.net/articles/Article35.htm
Шнирельман,
В. А. (2011). Порог толерантности: идеология
и практика нового расизма. Том 1.
Москва: Новое литературное обозрение.
Retrieved із
http://libgen.is/book/index.php?md5=478A40E7686DD1309A53A7EE989AF825
Палкин,
А. Г. (2009). Концепция государства в учении
евразийцев : :Автореферат диссертации
на соискание ученой степени кандидата
юридических наук. Специальность
12.00.01. - Теория и история права и
государства ; История учений о праве
и государстве. Retrieved 20, Серпень 2019, із
http://law.edu.ru/book/book.asp?bookID=1325448
Топоров,
В. Н. (1991). Николай Сергеевич Трубецкой
— ученый, мыслитель, человек: К 100-летию
со дня рождения [часть 2]. Советское
славяноведение., (1), 78–99. Retrieved із
https://inslav.ru/sites/default/files/sovslav-1991-1.pdf
Иванов,
В. В., & Топоров, В. Н. (1974). Исследования
в области славянских древностей.
Лексические и фразеологические вопросы
реконструкции текстов. Москва: Наука.
Retrieved із
https://inslav.ru/images/stories/pdf/1974_Ivanov_Toporov_Issledovaniya_v_oblasti_slavyanskih_drevnostey.djvu
Топоров,
В. Н. (1990). Значение белорусского ареала
в этногенетических исследованиях. В
Славяне: адзінства і мнагастайнасць:
Міжнародная канферэнцыя (Мінск, 24—27
мая 1990 г.): Тэзісы дакладаў i паведамленняў.
Секцыя 2. Этнагенез славян (Бірыла,
М., pp 87–90). Мінск. Retrieved із
http://janaberestova.narod.ru/toporov.htm
Bartmiński,
J. (2016). O aktualnych zadaniach etnolingwistyki. Etnolingwistyka.
Problemy Języka i Kultury, 28, 7–30.
https://doi.org/10.17951/et.2016.28.7
Zinken,
J. (2016). Jakich danych potrzebuje etnolingwistyka porównawcza?
Etnolingwistyka, 28, 334–335.
https://doi.org/10.17951/et.2016.28.334
Фролова,
О., Юдин, А. В., Айдачич, Д., Nagórko, A., Chlebda,
W., Антропов, Н., … Bartmiński, J. (2016). Dyskusja
podsumowująca projekt „Metody analizy językowego obrazu świata
w kontekście badań porównawczych”. Etnolingwistyka. Problemy
Języka i Kultury, 28, 337.
https://doi.org/10.17951/et.2016.28.337
Niebrzegowska-Bartmińska,
S. (2017). Jakie dane są relewantne etnolingwistycznie?
Etnolingwistyka. Problemy Języka i Kultury, 29,
11–30. https://doi.org/10.17951/et.2017.29.11
Bernard,
H. R. (2011). Research methods in anthropology : qualitative
and quantitative approaches (5. ed.). Lanham, Maryland: AltaMira
Press. Retrieved із
https://www.worldcat.org/title/research-methods-in-anthropology-qualitative-and-quantitative-approaches/oclc/909833345?referer=br&ht=edition
Bartmiński,
J. (1996). Słownik stereotypów i symboli ludowych. T. 1.
Kosmos. [Cz. 1] Niebo, światła niebieskie, ogień, kamienie.
(Wydaw. Uniwersytetu Marii Curie-Skłodowskiej, Ed). Lublin:
Wydawnictwo Uniwersytetu Marii Curie-Skłodowskiej. Retrieved із
https://chamo.buw.uw.edu.pl/lib/item?id=chamo:52629&fromLocationLink=false&theme=system
Bartminski,
J. (2007). Językowe podstawy obrazu świata. Lublin: Wydawnictwo
Uniwersytetu Marii Curie-Skłodowskiej. Retrieved із
https://www.academia.edu/642812/Językowe_podstawy_obrazu_świata
Cohen,
H., & Lefebvre, C. (Eds). (2005). Handbook of categorization
in cognitive science (1st ed). Amsterdam: Elsevier. Retrieved із
http://libgen.is/book/index.php?md5=2CF8434D963F1606ADBC63F9AE266EB0
Duranti,
A. (1997). Linguistic anthropology. Cambridge: Cambridge
University Press. Retrieved із
http://libgen.is/book/index.php?md5=E2D2967F15AA0715BB00072E80E73DC4
Новожилов,
А. Г. (2012). Проблемы развития пассионарной
теории этногенеза Л.Н. Гумилёва. Вестник
Санкт-Петербургского Университета.
Спец. вып. к 100-летию со дня рождения Л.
Н. Гумилева, (Спец. выпуск. Октябрь),
164–176. Retrieved із
https://pureportal.spbu.ru/ru/publications/проблемы-развития-пассионарной-теории-этногенеза-лн-гумилёва
Bassin,
M. (2016). The Gumilev mystique : biopolitics, Eurasianism, and
the construction of community in modern Russia. Ithaca, NY:
Cornell University Press. Retrieved із
http://libgen.io/book/index.php?md5=53F6A20097A8DDCF604CEC9931353473&fbclid=IwAR2S-PHEzv7qjIUJIsNidIstBpsgHk2nAcf5wDUDiBWPKxUwBm4xjbwOqUQ
Rich,
V. (1995). Anthropology Institute Accused of Racism. Science,
269(5220), 27–27.
https://doi.org/10.1126/SCIENCE.269.5220.27
Соловей,
В. Д. (2008). Кровь и почва русской истории.
Москва: Рус. Миръ. Retrieved із
https://knigism.online/downloadbook/163183
Соловей,
Т., & Соловей, В. (2011). Несостоявшаяся
революция. Москва: АСТ, Астрель.
Retrieved із
http://libgen.is/book/index.php?md5=415D0ADA7CDDFC95CBA72CA8089295F7
Соловей,
Т., & Соловей, В. (2009). К пониманию
русского национализма. Retrieved 02, Вересень
2019, із
http://www.za-nauku.ru/index.php?option=com_content&task=view&id=1709&Itemid=33
Соловей,
В. (2007). «Мы» и «Они». Retrieved 02, Вересень
2019, із
http://www.za-nauku.ru/index.php?option=com_content&task=view&id=292&Itemid=36
Морозов,
Е. Ф. (2007). Религия - расы - этносы. В Вера.
Этнос. Нация. Религиозный компонент
этнического сознания (pp 35–64). Москва:
Культурная революция. Retrieved із
http://gen.lib.rus.ec/book/index.php?md5=7D362BA24F434FB2D951BB174F952BBB
Балушок,
В. (1999). Этническое и национальное:
динамика взаимодействия. Соціологія:
теорія, методи, маркетинг, 1,
93–107. Retrieved із
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/89462?show=full
Андерсон,
Б. (2001). Уявлені спільноти. Уявлені
спільноти. Міркування щодо походження
й поширення націоналізму. Київ:
Критика. Retrieved із
http://chtyvo.org.ua/authors/Anderson_Benedict/Uiavleni_spilnoty/
Anderson,
B. R. O. (2005). Under three flags : anarchism and the
anti-colonial imagination. London ; New York: Verso. Retrieved
із
http://libgen.is/book/index.php?md5=4CDD6B4CCEF10EA3DA2D112E57D4963B
Anderson,
B. R. O. (2006). Imagined communities : reflections on the
origin and spread of nationalism. London ; New York: Verso.
Retrieved із
http://libgen.is/book/index.php?md5=C7197C07E3F360BBC99420F71EF29EB1
Hague,
E. (2011). Benedict Anderson. В Key Thinkers on Space and Place
(pp 16–21). London: SAGE. Retrieved із
https://www.sagepub.com/sites/default/files/upm-binaries/9613_020037ch1and2.pdf
Uk.wikipedia.org.
(2019). Тишков Валерій Олександрович.
Retrieved із
https://uk.wikipedia.org/wiki/Тишков_Валерій_Олександрович
Тишков,
В., & Звягина, Е. (2000). Нация — это
метафора. Беседа Екатерины Звягиной с
директором Института этнологии и
антропологии РАН Валерием Тишковым.
Retrieved 18, Серпень 2019, із
http://www.valerytishkov.ru/cntnt/publikacii3/novye_publikacii/naciya__et1.html
Тишков,
В. А. (2003). Реквием по этносу: Исследования
по социально-культурной антропологии.
Москва: Наука. Retrieved із
http://www.valerytishkov.ru/engine/documents/document2587.pdf
Тишков,
В. А. (2010). Российский народ. Книга для
учителя. Москва: Просвещение. Retrieved
із http://www.valerytishkov.ru/engine/documents/document2370.pdf
Тишков,
В. (2016). Нация и национальная идентичность
в России. Вестник Российской нации,
(51), 7–15. Retrieved із
http://www.valerytishkov.ru/engine/documents/document2265.pdf
Мартынова,
М. Ю. (2019a). Языковое многообразие населения
России и проблема школьного образования.
В XIII Конгресс антропологов и этнологов
России: сб. материалов. Казань, 2–6 июля
2019 г. (pp XIV–XXII). Москва; Казань: ИЭА
РАН; КФУ, Институт истории им. Ш. Марджани
АН РТ. Retrieved із
http://static.iea.ras.ru/books/Materialy_XII_KAER.pdf
Загребин,
А. Е., & Мартынова, М. Ю. (Eds). (2017). XII
Конгресс антропологов и этнологов
России: сб. материалов. Ижевск, 3–6 июля
2017. Москва: ИЭА РАН, УИИЯЛ УрО РАН.
Retrieved із http://static.iea.ras.ru/books/Materialy_XII_KAER.pdf
Мартынова,
М. Ю. (Ed). (2019b). XIII Конгресс антропологов
и этнологов России: сб. материалов.
Казань, 2–6 июля 2019 г. Москва ; Казань:
ИЭА РАН ; КФУ, Институт истории им. Ш.
Марджани АН РТ. Retrieved із
http://static.iea.ras.ru/books/Materialy_XII_KAER.pdf
Григорьева,
Р. А. (2012). На перекрестке культур трех
восточнославянских народов. В М. Ю.
Мартынова (Ed), Границы, культуры и
идентичности. Этнология восточнославянского
пограничья (pp 15–53). Москва: ИЭА РАН.
Retrieved із
http://static.iea.ras.ru/books/Granitsy_Kultury_Identichnosti_2012.pdf
Крук,
И. И. (2007). Аўтэнтычны фальклор беларусаў
як гіпертэкст нацыянальнай духоўнасці.
Retrieved 05, Вересень 2019, із
http://repository.buk.by/handle/123456789/4311
Крук,
Я., & Котович, О. (2003). Колесо времени
традиции и современность. Минск:
Беларусь. Retrieved із
http://libgen.is/book/index.php?md5=91063C68B9BE51B600D31A14137E38C2
Гигин,
В. (2016). Идея сильнее всех армий. Retrieved
18, Вересень 2019, із
https://souzveche.ru/articles/our-union/31568/
Ластоўскі,
А. (2010). Русацэнтрызм як ідэалагічны
праект беларускай ідэнтычнасці.
Палітычная сфера, (14), 58–79. Retrieved із
http://journal.palityka.org/wp-content/uploads/2015/04/14-2010_03_Lastouski-.pdf
Бабосов
Е. М. (2004). Основы идеологии современного
государства. Минск: Амалфея. Retrieved із
http://libgen.is/book/index.php?md5=64E86CB2D8B81977360660DF3B1FE09B
Мельник,
В. А. (2013). Основы идеологии белорусского
государства. Минск: Вышэйшая школа.
Retrieved із
http://libgen.is/book/index.php?md5=56D9D5E0F1A81D8C9498137584C3D17F
Дзермант,
А. (2015). Государственная идеология
Беларуси: миф или реальность? Беларуская
думка, 6, 25–31. Retrieved із
https://www.academia.edu/13080802/%25D0%2593%25D0%25BE%25D1%2581%25D1%2583%25D0%25B4%25D0%25B0%25D1%2580%25D1%2581%25D1%2582%25D0%25B2%25D0%25B5%25D0%25BD%25D0%25BD%25D0%25B0%25D1%258F_%25D0%25B8%25D0%25B4%25D0%25B5%25D0%25BE%25D0%25BB%25D0%25BE%25D0%25B3
Рудкоўскі,
П. (2007). Паўстаньне Беларусі. Вільня:
Інстытут беларусістыкі. Retrieved із
http://kamunikat.org/k_filazofija.html?pubid=13314
Котляров,
И. В. (Ed). (2017a). Белорусское общество в
контексте цивилизационно-культурного
кода: социологическое измерение.
Минск: Беларуская навука. Retrieved із
https://books.google.com.ua/books?id=QMxSDwAAQBAJ&pg=PA32&lpg=PA32&dq=цивилизационный+код+беларусь&source=bl&ots=ubWLwi08BO&s
Котляров,
И. В. (2018). Социально-политическая ситуация
как фактор цивилизационного кода.
Социологический альманах, (9), 9–14.
Retrieved із
http://socio.bas-net.by/wp-content/uploads/2018/06/Sots-Almanah_-9.pdf
Котляров,
И. В. (2017b). Интеграционные процессы в
человеческом измерении (социологические
тренды). Социологический альманах,
(8), 18–31. Retrieved із
http://socio.bas-net.by/wp-content/uploads/2017/08/socalm2017.pdf
Котляров,
И. В. (2010). Традиционные ценности как
основа развития белорусского общества.
В Духовно-нравственное воспитание
на основе отечественных культурно-исторических
и религиозных традиций и ценностей :
материалы Междунар. науч.-практ. конф.,
Жировичи, 27 мая 2010 г. (pp 13–18). Минск:
Беларус. навук. Retrieved із
https://uchebnikfree.com/sovremennogo-obrazovatelnogo-metodologiya/kotlyarov-traditsionnyie-tsennosti-kak-osnova-25290.html
Котляров,
И. В., Абушенко, В. Л., Бабосов, Е. М.,
Барановский, Н. А., Смирнов, В. Э., &
Соколова, Г. Н. (2015). Беларусь на пути
в будущее: социологическое измерение.
Минск: Белорусская наука. Retrieved із
http://libgen.is/book/index.php?md5=35F150D47C52F51C92626FD2256F757B
Егоров,
А. Г., Можейко, М. А., Гостенина, В. И., &
Сухова, Е. Е. (2016). Исследования. Россия
и Беларусь глазами студенческой
молодежи. Retrieved 31, Жовтень 2019, із
http://rusbelrec.smolgu.ru/issledovania/
